«Евгения Гранде» Оноре де Бальзак

92434

Зразу відмічу: я не фанатка Бальзака, вперше і востаннє читала його ще в школі і якби не хлопці-дівчата з Bookbox, я би так і не познайомилася з цією доволі цікавою замальовкою з провінційного життя. Не знаю, чи я би при цьому багато втратила:) але і не шкодую, що книжечка мені потрапила до рук.

Насправді це досить сумна, ба навіть трагічна оповідь про одну зламану дівочу долю, яка стала заручницею у світі, де золото і суспільне становище — це головне. Євгенія Гранд — мила, досить симпатична і недурна, але щиро-наївна дівчина, багата наречена, яка насправді про своє багатство не знає. Бо її батечко-скупердяй економить на всьому, від дров до їжі, і постійно плачеться про те, який він бідний. А місцеві елітні «клани» — нотаріус, абат та декілька інших, які знають про статки старого Гранде, всіляко намагаються засватати когось зі своїх синів-племінників бідолашній Євгенії.

І все, може, склалося б не надто романтично, але для дівчини більш-менш благополучно — вийшла б вона заміж, без любові, але зі щирою прихильністю, була б так само благочестива і слухняна, як її матінка, і, може, щасливою не була б, але і не страждала б. Але, на лихо, Євгенія закохалася у свого кузена, паризького денді…

Що з того вийшло, розказувати не буду, але ви, певно, і так здогадуєтеся, що нічого хорошого. Бо коли стикаються інтереси грошей і впливовості, кохання програє.

Серед усіх персонажів найбільше сподобалася служниція Нанетта, в якій майже-сліпа вірність господарю поєднується з стійкістю переконань і щирістю великого доброго серця. А ще вона в майже 60 щасливо вийшла заміж. І це, здається,єдиний персонаж, для якого все закінчилося хеппі-ендом

Отут на картинці вона разом з молодою Євгенією (це кадр з радянської екранізації 1960 року):

58023

А взагалі роман екранізували тричі. І — що цікаво — жодного разу на батьківщині автора. Крім радянського, є ще італійський (1946 року)

та мексиканський (1953 року)

Отклики

Оставить отзыв