«Хто проти суперкрутих» Сульберґ А. Аудгільд

xto_proty_superkrutyh_0

Свіженька книжка від «Видавництва Старого Лева». Кльова і дуже мотивуюча історія про те, як компашка лузерів поставила на місце трійцю нарваних гламурних «суперкрутих» дівок. Дуже проста, невигадлива і така життєва. Шкода, що в часи мого дитинства не було таких книжок, які б чесно і відверто говорили про проблеми, що дорослим здаються дріб’язковими і надуманими, і надихали на те, щоб із ними розібратися.

Є така думка, що хороша дитяча література — вона поза часом і поза місцем. У цьому сенці «Хто проти суперкрутих» — книжка дуже хороша. Бо насправді не так і важливо, що головні герої тут мають екзотичні, як на наше вухо,імена — Анне Беа, Тея, Юганна, Нільс, Інґе Бьорн. Проблеми у них — ті ж самі, що й у в українських хлопців і дівчат. І проблеми ці не міняються десятиліттями — у кожному дитячому колективі є групка суперкрутих і супер-впевнених у собі дівчат, яким дістаються найкращі хлопці і які самостверджуються, попускаючи інших, надто ж, тих, хто «не такий». В героїні цієї книжки саме така проблема. Анне Беа — «не така», бо в неї надто біляве волосся, надто безбарвні і слабкі очі, тож її називають «альбіноскою» і вважають потворою. Ця роль їй,звісно, не до душі, але вона з нею цілком змирилася.

Втім, в Анне Беа є дещо більше, ніж звична врода, — неймовірний голос, щирі друзі (їх небагато,так, але це не «фан-клуб», а справжні друзі), кльова тітка і внутрішня сила, яка дозволяє дати відсіч самоназваній королеві класу Теї та її свиті.

Хороше у цій книзі ще й те, що вона ненав’язливо вчить вкрай важливим для підлітків речам — долати страхи, бути впевненим у собі, протистояти цькуванню, бути собою і цінувати своїх друзів.

Цікаво, що «Хто проти суперкрутих» — це дебютна книга норвезької письменниці Сульберґ А. Аудгільд. Ось вона зі своєю героїнею:

Superbitchene-driter-seg-ut_large

І, якщо я правильно зрозуміла норвезьку Вікіпедію, у «Суперкрутих» є продовження. З задоволенням почитаю український переклад:)

Оставить отзыв