«Звичайна вдячність» Вільям Кент Крюґер

zvychayna-vdyachnist

   «Звичайна вдячність» — детектив, який отримав Премію Едгара Аллана По. Але я би радше нагородила цю книгу премією Рея Бредбері, якби така була, якою небудь «Золотою кульбабою». Бо цей текст дуже нагадує «Кульбабкове вино».

Тут теж — невелике американське містечко, прості і разом з тим особливі люди, двоє малих братів-найкращих друзів одне для одного, таємниці, літо, роздуми про смерть і життя і так багато любові, що вона аж променить зі сторінок. Щоправда, як і в кожному порядному детективі, маємо тут декілька смертей, і якщо деякі із них виглядають як трагічні випадковості, то одна — безсумнівне вбивство, яке виглядає особливо страшним, адже вбито близьку для головних героїв, світлу і приємну особу.
Мені важко було сприймати цей текст як детектив. Бо хоч автор і досить майстерно напускає туман саспенсу, та просякнута любов’ю, щирістю, безхитрісністю, золотавим теплом літа оповідь зачаровує. І вже не так важливо, хто там убивця. Ти пожадливо ковтаєш сторінки і просто насолоджуєшся атмосферою. Нові деталі, пов’язані зі злочином, викликають не здивування і шок,а тихий сум і співчуття. І хоча я закількадесят сторінок до закінчення правильно вгадала особу злочинця, мене це аж ніяк не розчарувало.
Я вдячна автору за знайомство з такими чудовими людьми — персонажами «Звичайної вдячності». Усі вони — і 13-річний оповідач Френк Драм, і його маленький братик, і батько-священик методистської церкви та мама — «нетипова матушка», і талановита сестра Аріель, і сліпий музикант Еміль та його сестра-аутистка Лайза, а також інші великі і маленькі герої — всі вони є носіями більших чи менших ґанджів і великих чеснот. Від них набираєшся мудрості, глибини, терпіння і вміння відчувати вдячність навіть у найтемніші часи.

«Вони завжди поруч — ті, шо пішли. Між нами лише подих. Він втікає, і ти знову з ними»

William Kent Krueger, Minneapolis, 2007

William Kent Krueger, Minneapolis, 2007

Оставить отзыв