«Маска» Володимир Лис

Y7B085oZYsk

Спочатку це так, наче ти потрапив у старовинний театр, де сцена закрита важкими оксамитовими кулісами червоного кольору. Вони поволі піднімаються, і ти бачиш сцену, просто-таки загромаджену декораціями. На ній починається якесь дійство, але актори, вбрані у пишні криноліни, губляться між цими всіма мальованими пейзажами, старовинними креденсами, оббитими плюшем диванами та іншим добром. Ти плутаєшся, хто є хто, втрачаєш нитку оповіді і вже думаєш встати і піти. Але поступово декорації трохи прибирають, постаті увиразнюються, а історія захоплює тебе так, що просто мусиш прослідкувати за нею до кінця.

Саме так у мене і сталося з «Маскою» Володимира Лиса.

Це пригодницько-історичне чтиво, в центрі якого — зухвалий, розумний, безстрашний розбійник, який, змінюючи маски, грабував аристократію кількох країн. Чи то шляхтич, чи то кріпак, загадка і легенда краю, він викликав у сучасників жах, змішаний із захопленняим. А почався його шлях на землях Волині, які ще належали польським панам, та вже були під пильним поглядом чиновників Російської імперії.

Поки я читала цю книгу, моє враження кардинально мінялося кілька разів. Спочатку дратувало засилля деталей, фактів, дат, які, по ідеї, мали би увиразнювати історичне тло, а насправді просто заважали. Спочатку вперед мене вела інтрига, прагнення розгадати — хто ж там сховався під тією помаранчевою маскою? І коли, ближче до середини тексту, цю таємницю було розкрито, почувалася розчарованою і не бачила сенсу читати далі. Але перегорнула таки кілька сторінок — і сюжет мене по-справжньому захопив. Тож друга половина читалася значно швидше і натхненніше.

«Маска» — лише друга книга Володимира Лиса, яку я прочитала. Але можу сказати, що в ній відчувається журналістський досвід автора — деякі пасажі, особливо ті, де йдеться про обставини подій, викладені в «газетярському» стилі. Не можу сказати, добре це чи погано. Можливо, такий підхід і досить виправданий. Але мені — заважало.

Володимир Лис

Володимир Лис

Оставить отзыв