«Лепрозорій» Володимир Винниченко

9786170701152 price

Ця книжка мене одразу підкупила з кількох причин:
— оповідь ведеться від імені жінки, вона ж — головна героїня Івонн Вольвен;
— Івонн — веганка-сироїдка,яка чітко дотримується своїх поглядів на харчування, але нікому їх не нав’язує (принаймні спочатку);
місце дії — Париж, і цього разу в ньому не було ніяких українців. Було цікаво, як автор виїжджатиме на абсолютно чужому матеріалі.

Спершу роман нагадує «Сестру Керрі» Драйзера: юна провінціалка їде на поїзді підкорювати велике місто, житиме у рідні, в поїзді знайомиться із чоловіком, який  явно їй покровительствує…. Але потім «Лепрозорій» повертає у власне русло. І стає зрозуміло: у цьому романі Винниченко втілив маніфест однієї зі своїх глобальних ідей, конкордизму.

Конкордизм — це така система, яка,за Винниченком, допоможе побудувати щастя. Власне, втілити ідею раю-на-землі, адже, на думку автора, тільки в Раю люди були дійсно щасливими. Як повернутися до цього блаженного стану? По-перше, повернути «райський» уклад життя — харчуватися лише тим, що «зготовлено на кухні Господа» — плодами, травами і зернами без термічної обробки. По-друге, перестати вважати Людину царем Природи — вона є лише її маленькою частиною, такою ж, як і птахи та звірі. По-третє, повернути досягнути гармонії між внутрішнім світом людини і способом її життя, вчинками, словами тощо. По суті, та ж сама «заповідь» — чинити так, як проповідуєш. і проповідувати про те, як живеш.

«Вітриною» конкордизму стає сама Івонн, така собі супердівчина, яка ніколи не хворіє, виглядає надзвичайно привабливо без жодного макіяжу, має феноменальну пам’ять і навіть певні цілительські здібності. Хіба ж не захочуть усі бути такою, як вона? — практично не сумнівається автор. Може, і ні, якщо доведеться відмовитися від круасанів, кави, печених фазанів, смачних лікерів і пахучих сигар — усіх цих трібних радощів, милих серцю як багатіїв, так і звичайних «маленьких» людей.

Відтак обґрунтуванню ідей конкордизму автор присвячує більшу частину книги. Але, щоб читач зовсім не знудився, додає трохи детективу і зовсім легку, пунктирну любовну (чи недо-любовну) лінію.

І звісно, Винниченко не втримується від улюбленої теми — розвінчування комунізму. Один із персонажів, француз-комуніст, вирушає в омріяну Росію, а повертається з неї зломлений, помордований. покалічений. Але коли хоче розповісти товаришам правду, йому — не те щоб не вірять, ні, вони прекрасно знають, як воно там насправді в Союзі, але вважають цю правду небезпечною для справи, такою, яку не можна озвучувати. Що цілком типово для «прокажельні» — лепрозорію, який є метефорою усього людства.

Загалом цей роман цікавий як спроба автора, якому не вдалося стати «пророком в своєму отечестві», прищепити свої ідеї на чужинський ґрунт.

Оставить отзыв