«Чорне озеро» Володимир Гжицький

   gz1

   Ласкаво просимо на Алтай, в ті дивні і дикі краї, де гори нашіптують пісні і легенди, люди вечорами гріються біля вогню в юртах, а вдень на конях перелітають з гори на гору, де ками моляться богам, чоловіки пригощають аракою, а серед жінок, невродливих, але сумирних, зустрічаються норовливі красуні. Ласкаво просимо вас, якщо ви хочете милуватися красотами Алтаю.

Але якщо ви чужинці з замашками колонізаторів, хочете обплутати вільні гори плетивом залізниці, добути з землі золото й інші скарби, сховані там до початку віків казковими велетами, приборкати і звести з розуму жінок, тоді — начувайтеся. Камлання-заклинання гадюк, криваві жертви богам, підбурення людей, підпали і переслідування — це лише той мінімум, який ви стрінете на Алтаї.

Десь так змальовує цей далекий край український письменник Володимир Гжицький. Багато в чому пише про власний досвід. Пише жваво, потужно, цікаво і дуже поетично. Пейзажі, намальовані кількома реченнями-штрихами, справді заворожують. Історія кохання-спокуси-зради, така якась Пєчорінська, так само пристрасна, безглузда і жорстока, проймає до кісток.

Автор пише як про «вічні» теми — протиставлення «Свій-Чужий», «природа-цивілізація», так і про те, що хвилювало для його сучасників — романтику індустріалізації, суперечливість комунізму, невідповідність способу життя партійної верхівкм задекларованим ідеалам. Тож і не дивно, що «Чорне озеро» стало приводом для того, щоб Гжицького на десятки літ заслали у табори, а його ім’я надовго припало пилом забуття.

Коли читаєш, варто погортати фото Алтаю. Фантастично красивий край

kucherlinskoe

vodopad-bolshoy-chulchinskiy

dolina-7-ozer

 

Чорне озеро - Караколь.

Чорне озеро — Караколь.

Річка Катунь, яка зіграла трагічну роль в житті головної героїні

Річка Катунь, яка зіграла трагічну роль в житті головної героїні

Оставить отзыв