«Чат для дівчат»

chat_divchat_1

Ця збірка оповідань нагадала мені плейліст, який я любила слухати у юності. В ньому були страшенно різні за стилем, жанром, мовою, настроєм пісні. Але в кожній із них було те, що мене чіпляло. «Чат для дічат», попри неоднорідність текстів, чіпляє так само, поєднання оповідань не видається недоречним — кожне з них приносить щось своє.
Не буду визначати фаворитів, напишу про кожне окремо.

chat_dlia_divchat_4

Аня Хромова «Дорога до Смарагдового міста»: про стосунки мами і доньки-підлітка, в яких все непросто, але є проблиски надії. Окреме мерсі за підмічену проблему всіх відмінників: допомагаєш однокласникам на контрольній, а тебе ще й звинувачують у списуванні. Мені он 20 з хвостом, а досі така сама фігня.

Надія Біла «Я ніколи не носитиму білих суконь»: трохи заплутана історія, але про важлиі речі. Наприклад, про те, що шкільні зірки теж плачуть. Або про те, що мужики — козли, і цей факт відкривається перед тобою ще старшій школі. Або про те, як незручно себе почуваєш, коли мама поводиться трохи як підліток чи робить з тебе женщіну-вамп, коли це тобі сто лєт ненада.

Галина Ткачук «Perfect Short»: цей текст хвалять усі критики, і недарма. Я у нього теж закохалася з першого абзацу (ну, окей, може, з другого, але ви розумієте, про що я)). Досконалий стиль (порівняно з багатьма іншими авторками, Галина виглядає як письменниця, котра почувається в цьому жанрі як риба у воді, а не просто жінка, яка багато пише і вирішила принагідно долучитися до збірочки). Дуже живий і дуже близький образ головної героїні. І оце відчуття переживань, невпевненості у собі, страху, яке навіть за наявності усіх умов гальмує тебе і не дає зробити те, чого ти насправді хочеш, отой твій перфект шот.

Валентина Вздульська «Сніги Амалієнборгу»: трохи притчева і трішки неправдоподібна (але життя не завжди подібне на правду, так що тут таке) історія про те, як внучка допомогла здійснити уже безнадійну дідусеву мрію. Щоб зробити цю історію ближчою до підлітків, авторка вводить лінію про трохи незграбне залицяння хлопця до головної героїні, яке відбувається, звісно, в чаті:)

Таня Стус «Я — Ґруффало»: вічна підлітокова проблема — прищі, конфуз (досить приємний, треба сказати) у громадському транспорті і свиня, яку тобі може підступно підкласти твій ґаджет. Вийшла досить живенька така замальовочка.

Оксана Лущевська «Історія Віти Т.»: нарешті «непроста» для дитячої літератури тема — люди з інвалідністю. Теж радше замальовка, і хоч для підлітків, але таке відчуття, що написана уже з висоти життєвого досвіду: як ми в юності не надто цікавимося тим, що відбувається вдома у наших однокласників (надто тихонь і аутсайдерів) і як потім прикро через це буває.

Маша Сердюк «Мій Супермен»: тут тема людей з фізичними обмеженнями і толерантності просунулася ще далі і в ключі, який мене дуже тішить. Головна героїня — дівчинка, яка через травму втратила слух і носить слуховий апарат. Через наявність цього девайсу, в якого іноді любить розрядитися батарейка, вона потрапляє в незручні ситуації, але особливо від його присутності у житті не комплексує, а голоне — оточуючі це сприймають цілком ок. В жизні все буває зовсім інакше, але дитяча література має не стільки відображати реальність, скільки вчити, як би мало бути, і в цьому оповіданні меседж закладений дуже непоганий. Так, і воно ще й про кохання. Коротше, підліткам має сподобатися.

Альона Ярова «Чорно-біле»: дівчинка мріяла про кольорову Каліфорнію, а потрапила у чорно-білу Швецію. «Теж мені проблема!». — подумаєте ви. Але дівчинка від цього депресує. Але потім з’являється хлопчик, і світ набуває барв. Ну, такоє.

Наталка Малетич «Завжди твій…»: нагадало «Помаранчеву дівчинку» Юстейна Ґордера. Любовна історія минулого, знайдена у старих листах, і перше кохання, яке народжується тут-і-зараз. Дуже мило, але не вражає.

Валентина Захарбуда «Лепрекони»: нарешті сміливі теми. Авторка гоорить про збоченців-педофілів, які пристають до маленьких дічаток в громадському транспорті чи на вулиці, і показує, як красиво і жорстко дати їм відсіч. Браво! Головна героїня — дівчинка з перцем, гостра на язик бунтарка, і при цьому улюблениця вчителів.

Наталія Ясіновська «Чи приїде Клої?«: добре зроблене оповідання про дівчачу дружбу, але надто американізоване.

Саша Кочубей «Мушля для молі»: перше кохання і як його пережити, коли коханий далеко. Усе це під шум прибою:)

Загалом добротна книжка, яка пише про актуальні для підлітків речі. Але, як на мене, їй не вистачає гостроти. Неприємні теми, які хвилюють багатьох дітей, — буллінг у школі, наприклад, або що робити, коли у батьків мало грошей і ти виглядаєш злиднем на фоні однолітків і ряд інших не заторкнуті.
Втім, я сповнена оптимізму і сподіваюся, що буде продовження, і там вже тематичний репертуар буде ширшим.

Оставить отзыв