«Ще один рік в Провансі» з Пітером Мейлом

40184

   Коли ти не їдеш в Прованс (хоча й дуже цього хочеш), Прованс приходить до тебе. І то так відчутно, що майже вдихаєш запах лаванди, чуєш, як під подувом містралю шелестить листя на столітніх оливах, слухаєш скрип старих віконниць, відчуваєш смак доброго вина… Здавалося, читати «Ще один рік в Провансі», не прочитавши першої частини — дурна ідея. Ба ні, книга цілком самодостатня. І зачаровує з перших сторінок.
Це не путівник, хоча в ньому й можна знайти назви ресторанів із запаморочливою кухнею, імена кращих виноробів, сироварів, пекарів, торговців медом і трюфелями, адреси і графік роботи ринків, прізвища господарів найгостинніших апартементів. Але це схоже не на рекламу чи довідку, а на явки-паролі «для своїх».
Неймовірно атмосферна книга! На її сторінках оживають колоритні персонажі французьких містечок — такі, що хоч зараз бери і пиши «під них» роман. Тут анекдотичні історійки перемежовуються з розповідями про особливості різних аспектів життя у Провансі. Від Пітера Мейла ви можете вивчити фірмовий жест провансальців і дізнатися, де роблять найкращі ножі й ідеальні штопори, як краще вибирати житло у Франції і чого чекати від місцевих ремісників. Ви відвідаєте найцікавіші локації — скажімо, парфюмерну школу для сліпих підлітків і садибу братів-антикварів, які рятують (і продають) найкрандіозніші артефакти минулого- цілі каміни, сходи, велетенські статуї і фрагменти будинків.
Прочитавши цю книгу, ви, скоріш за все, закохаєтеся. Можливо, ненадовго. Але мене, я знаю точно, мрія про Прованс відпустить не скоро.

Оставить отзыв