«Елеанор і Парк» Рейнбоу Ровелл

7IFHY6iytL4

Це дуже, дуже сумна книжка. Порівняно з нею, «найпечальніша історія на світі» про Ромео і Джульєту — це анекдотка про двох діток-мажорів, які з нудьги вигадали собі любов і не зуміли вчасно зупинитися. Зразу втішу: закінчення тут не таке трагічно:) Але суму ой як багато…

Ні, книжка ця направду хороша: читається так легко, що всі 400 з гаком сторінок я подолала впродовж одного дня; не лишає байдужим, пробуджує емоції, хоч вони не надто позитивні. Сум, злість. Злість на авторку за те, що вона описує дуже реальні і дуже страшні проблеми, з якими стикаються діти. Злість на світ за те, що такі речі з дітьми стаються.

Звичайно, в цій книзі є вдосталь радості. Вдосталь солодкого першого кохання, отих лоскітливих метеликів десь під шкірою, які прокидаються, коли вперше торкаєш її/його руку. В ній є місце справжній дружбі і готовності допомогти навіть не-друзям.

Хоча формально це підліткова лав-сторі. Історія кохання двох аутсайдерів, як пишуть в анотації. Зрештою, оце певне аутсайдерство, а ще бажання бути собою і обирати те/тих, що тобі подобається, — це чи не єдиний спільний знаменник. Бо герої наші, як і їхній бекграунд, дуже різні.

Є Парк, невисокий азієць, напівамериканець-напівкореєць. Все своє свідоме життя навчається у батька тхеквондо і намагається трішки вийти з-під його впливу. Батько, хоч він і досить непоганий, порядний чувак, дуже любить дружину-кореянку і намагається зберігати в сім’ї здорову атмосферу рівноправності (більш-менш), але болісно сприймає те, що його син може бути іншим, ніж він хотів би. Тож Парк не надто афішує, що взагалі-то обожнює панк і коміски Марвел.

Є Елеанор, міцно збита дівчина в дивному одязі з копицею рудих кучерів. А вдома у неї маленька персональна філія пекла, до якої вона нещодавно повернулася після року «вигнання». І вигнав її з дому вітчим, котрого чомусь всі її братики-сестрички називають татом, але не люблять, а бояться. І живуть вони не лише у постійній напрузі, а й у тотальній бідності. Щоб ви розуміли глибину злиднів — у дівчинки нема власної зубної щітки, а в її старенькому плеєрі — батарейок. Батарейки їй дарує Парк. І музику для неї записує Парк. Але це вже потім. Спочатку вони просто їдуть в автобусі до школи і назад. І вона тихцем читає його комікси.

Ці діти — зовсім не Ромео і Джульєтта. Вони здатні на дорослі, розсудливі вчинки. Вони не вмруть через свою любов, а відчайдушно шукатимуть шляхи, аби вона жила. Я вдячна авторці, що вона не ускладнює їхнє життя типовими для лав-сторі любовними стражданнями-зітханнями, не додає їм штучних ніпоняток. Зрештою, в них є що розгрібати. З іншого боку, те, що авторка озвучує недитячі проблеми — насильство в сім’ї, бідність, домагання — це все робить книжку «важкою»… але вкрай важливою, потрібною.

Найголовніше, що вона може навчити, — те, що коли тобі живеться нестерпно, не треба терпіти, не треба мовчати. Іноді найкращий вихід — кричати, викликати поліцію, зрештою, втекти. Це трохи не вписується у категорію «про любов»… Але іноді і «любов» буває така, що від неї тільки втікати…
П. С. Кохання між Парком і Елеанор остання не стосується: їхня любов, хай може й трохи дивна, гідна того, щоб її берегти.

А ось і авторка з чудесним веселковим ім’ям. Трохи схожа на свою героїню, тільки не руда:

Rainbow Rowell

До речі, на Pinterest по цій книзі можна знайти чимало фан-арту. Наприклад, отакого:

74e8fb1e0eadee71d499dfea126177d0 a88f70f4e9311b26781a9a97481cef2c bdecf47b1de4c275392d61345f4b736d db5678eced3d756b881129d5ecc6813a enhanced-buzz-13583-1384538995-9

 

Оставить отзыв