«Кузькіна мать» Віктор Суворов

img408_11

   Совєтським Союзом правили дурні і злочинці.

Ця думка рефреном повторюється у черговій книжці екс-розвідника Володимира Рєзуна, більше відомого під псевдо Віктор Суворов.

Головна інтрига закручена навколо міжконтинентальних балістичних ракет і Карибської кризи. В час, коли Хрущов лупить черевиком по трибуні ООН і погрожує показати усім самі-знаєте-що, Америка кидає шалені гроші на розвиток озброєння, совєтські маршао, головнокомандуючий і начальник ГРУ внєзапно дізнаються, що по суті протиставити клятим американським імпералістам вони не мають чого. В американців сильніший флот, більше союзників, більше ракет. І серед них є такі, що долетять до Москви. А от в Союзі ракети, яка б дотягнула до Вашингтона, так і не розробили. Хоча хрущоваська метафора про те, що в Союзі ракети штампують, наче ковбасу, таки не зовсім хибна — якщо зважити, які черги були за ковбасою, цим мега-дефіцитним продуктом.

Коротше, вимальовується така картинка. В Америці впевнені, що совєти мають потужну зброю, вдосконалюють власну, пристрасті розігріваються і є ризик, що США психануть і завдадуть превентивного удару. Але фішка в чому: стріляти нема по кому, бо для Америки реальної загрози Союз не має. А от підірвати нафіг планету хлопці зопалу можуть. Тому хрущовські генерали, таємно від свого генсека, вирішують врятувати людство і передати американцям інформацію про реальний стан речей. І тут починається така трохи детективно-шпигунська лінія,яку я не буду переказувати, аби не спойлерити:)

У книжці багато цікавих історичних детальок і гіпотез автора. Наприклад, про те, навіщо Хрущов запер свої ракети на Кубу, якщо реально навіть звідти погрожувати американцям не міг: за той час, поки їх готували б до пуску, американці могли б спокійнісінько розстріляти їх з повітря. Навіть зі звичайних кулеметів.

Автор розвінчує оці всі легенди про військову міць Совєтського Союзу. І натомість підживлює його репутацію «Імперії Зла», де при владі бовдури і психопати.

А ще тут можна дізнатися багато шпигунських штучок і прочитати нарешті найбільш правдиву біографію таємничого Віктора Суворова, який досі лишається персоною нон-грата в Росії.

Читається дуже легко, швидко і захопливо. Два мінуси: автор, будуючи оповідь, часто перескакує на рік-два вперед або назад, і мене — людину, яка не дуже дружить з датами — це трохи заплутувало; забагато розжовує очевидні, як на мене речі (хоча припускаю, що людям, які росли в Союзі і яких зомбували в школі «правильною» історією, ці речі не такі вже й очевидні)

Віктор Суворов

Віктор Суворов

Оставить отзыв