«Загадковий нічний інцидент із собакою» Марк Геддон

38055_57207

 Любов із кількома «але».

Саме так я б окреслила ставляння рідних до оповідача, хлопчика «з особливостями» Крістофера. Він — дуже логічний і не дуже емоційний, терпіти не може брехню, ненавидить жовтий і коричневий кольори і любить червоний. Він не розуміє метафор, зате заввиграшки вирішує складні математичні задачі.Він не любить бувати у нових місцях і боїться незнайомців. Коли йому страшно або він збентежений, Крістофер може лягти на землю і почати стогнати. Коли його торкнутися, він може вдарити. Коли йому треба заспокоїтися, він рахує, водночас подумки підносячи числа до третього ступеня. Все тому, що у Крістофера — синдром Аспергера. Дуже рідкісна і дуже незвичайна хвороба, яка зазвичай наділяє свого носія високим інтелектом і водночас позбавляє емоційної чутливості та емпатії.

Все починається як детектив. Крістофер, за прикладом свого улюбленого книжного персонажа Шерлока Холмса, береться за розслідування убивства сусідського собаки (за яке його самого, не розібравшись, приволікли до поліцейського відділка). Розгадка з’являється ще в середині книжки, але вона тут не головна. Її пошук лише приводить хлопця до батькової шафи, з якої на нього вивалюються такі сімейні «скелети», після яких його життя не може бути таким, як раніше. Тож на Крістофера чекає багато перипетій, проходячи крізь які, йому доведеться раз-по-раз перемагати себе, самостійна поїздка до Лондона (ще те випробування!) та багато іншого.

І тут пора сказати про любов. Крістофера дійсно люблять його близькі, принаймні так це виглядає. Але вона така, та любов, з умовностями. Я тебе люблю, але не лізь у чужі справи. Я тебе люблю, але не скажу тобі правду (хоча знаю, як ти фізично не переносиш брехню). Я тебе люблю, але не маю терпіння піклуватися про тебе. Я тебе люблю, але не повезу тебе на твій іспит з математики рівня «А», хоча й знаю, що він для тебе — сенс життя. І ще багато таких «але».

Зрозуміло, що жити разом  і піклуватися про такого особливого підлітка- це нелегка і щоденна праця. Але варто пам’ятати, що хлопець не винен у тому, що поводиться «дивно» стосовно оточуючих, що йому так важко соціалізуватися і поводитися «нормально».

Багато моментів про те, як воно — жити з синдромом Аспергера — автор пояснює через оповідача. І тоді причина багатьох видимих відхилень поведінки стає зрозумілими. «Я бачу все», — каже Крістофер, і це не перебільшення. Поки ми милуємося красивим сільським пейзажем, він отримує шалений потік інформації — бачить, скільки будинків у містечку на видноколі, скільки яких корів пасеться на лужку, яке сміття лежить у канаві… І все це — у цифрах, видах, деталях. Інформація — чиста, нефільтрована — затоплює його мозок. Від цього йому паморочиться голова і стає дуже погано. Саме тому він остерігається незнайомих місць, переповнених незнайомою інформацією. А коли його збиває з ніг цей потік даних, то він мусить, як комп’ютер, зависнути і перезавантажитися. Для цього він лягає на землю і стогне.

А ще у Крістофера є сон-мрія, яка може шокувати. Він мріє про те, щоб одного дня всі люди вимерли. А він лишився сам, в безлюдному просторі, без жодних небажаних контактів. Саме так, без людей, він почувається найзатишніше. Тому він міг би стати хорошим астронавтом, адже зовсім не знав би туги за Землею чи рідними. І хтозна, може, йому це й вдасться. Адже у всьому, що стосується точних наук, Крістофер страшенно розумний.

Цією книжкою Марк Геддон зробив дуже важливу річ. Він розповів про життя по той бік паркану, який вибудовують ментальні хвороби між хворим і суспільством. Він показав, що відхилення від норми — це не завжди ненормальність. Це, можливо, просто інший, не знайомий нам варіант нормальності. І його не треба боятися.

 

mark-haddon-2

Отклики

Оставить отзыв