«Книжка заборон і таємниць»

14191467_1208515845857138_593149577_o

Скажу чесно — я клюнула на назву. Бо вона насправді інтригує, обіцяє відкрити глибини чогось незвіданого, темного і таємного, чогось солодко-забороненого, такого, про що не говорять «порядні дорослі» — зате підлітки побалакали б таки залюбки. І справді, таємниць, які треба розгадати, порушених правил і заборон у ній виявилося вдосталь. А ще я знайшла тут деякі важливі, глибокі, Справжні Речі. Такі, що торкають не тільки підлітків, а й дорослих. І то дуже глибоко.

З одного боку, книжка вийшла досить «нерівною». Звісно, великою мірою тому, що це — збірка. І вона має два нюанси. По-перше, тут зібрані твори різних авторів, не лише українських, а й російських і польських. До речі, якщо польські впізнаються більш-менш одразу (може, тому, що використовують польські локації, додають місцевого колориту, та й імена промовисті), то російські, певно, завдяки чудовому перекладу звучать зовсім по-українськи (якби не погуглила, то й не знала б, що «нетутешні»:). Відтак оповідання за цілісністю виглядають зовсім по-різному. Одні — самодостатні, з логічним завершенням, заокруглені такі. Інші — наче видерті, з нерівними краями, клапті якихось більших творів (може, так воно і є). Відчуття незавершеності, яке лишається після прочитання, дратує (або провокує самостійно написати закінчення)). Але, на щастя, таких оповідань у збірці небагато.

Другий нюанс полягає в тому, що оповідання тут абсолютно різножанрові. Від зовсім реалістичних, психологічних — до фантастичних. Причому фантастика присутня у найрізноманітніших вимірах — і фентезі, і містика, і міські та «шкільні» легенди, й антиутопії, і навіть наукова фантастика. Насправді дуже круто. До того ж вони такі, в міру серйозні. А є і відверто стьобні. Але в цьому розмаїтті й маленький мінус: починаючи читати оповідання, ти ще не знаєш, звичайне воно чи з тих,химерних. Отак читаєш, думаєш — дурня якась. А потім випливає якийсь факт, все стає на свої місця — але насолоду від читання уже трохи втрачено. Тож було б круто, якби у підзаголовках бодай натяком зазначали жанр.

Ну а тепер пройдімося по списку — бо про кожного маю, що сказати:)

Ольга Онойко «День здоров’я». Якраз той випадок, коли історія виглядає неповною і вирваною з контексту. Спочатку читаєш наче про життя-буття звичайного собі класу, тільки деякі фрази спантеличують. А потім виявляється, що це не просто клас і не просто діти, а Зграя, яка має вибрати собі вожака.І раптом ним стає зовсім не той, кого всі очікували, а той, хто сам цього не бажав і не сподівався.

Леся ВоронинаImagine» . Чарівна, романтична замальовка, яка надихає не здаватися:) Якщо ти абсолютно по-лузерськи продув якомусь новачку з провінції у змаганнях з бойового гопака, тобі соромно перед друзями, і шкілька красуня, яку ти мріяв завоювати, зневажливо насміхається… Ти можеш закритися у своїй кімнаті від усього світу — або плюнути на все і поїхати на показові виступи до Голландії. Можливо, саме там ти знайдеш те, що дійсно твоє:) Ця історія мені точно сподобалася б, коли мені було 14-15. Бо вона мені подобається і зараз.

Сергiй Булига. «Школьняк». Весела, дуже органічно, по-пацанячому написана страшилка про шкільного домовика.

Марiя Галiна. «Ласкаво просимо до нашої чарівної країни!» Потенційно бомбезна історія, яка теж виявилася якоюсь незавершеною. Невпевнена в собі дівчина-підліток приїздить з сім’єю на курорт у якусь диво-країну (географічне розташування незрозуміле, адже її називають екзотичною, «третього світу» — але тут є «альпійські луки»). Там усе продумане для того, щоб клієнт почувався щасливим. Але за цією ідеальністю дівчина помічає дивні речі. Потім стаються ДУЖЕ дивні речі, а потім…оповідання закінчується. Начебто натяком на те,що дівчина приймає правила гри. Але всі такі цікаві сюжетні лінії раптово обриваються. Авторка подарувала солодко-тривожне відчуття наближення чогось темного, загадкового, могутнього…і так і не показала його. Сподіваюся, ця історія має/матиме продовження  — я б із задоволенням почитала. Окремий «плюсик» авторці за психологізм.

Iрен Роздобудько.»Курячий бог».  Пам’ятаєте фотографію дівчинки, замотаної в синьо-жовтий прапор, яка в одному з містечок на Донбасі край дороги зустрічала-проводжала поглядом українських військових? Ірен Роздобудько написала історію від імені такої дівчинки. Вийшло дуже проникливо і щиро. І це дуже хороша спроба допомогти підліткам, які «тут», зрозуміти підлітків, які «там».

Олена Водоватова. «Прощання». Двоє закоханих настільки зайняті навчанням-роботою, що вирішують розстатися, бо зовсім не мають часу на свої почуття. Але чи реально це зробити, якщо обом насправді таак хочеться бути разом?:) Дуже симпатична життєва історія.

Павел Майка. «Ніч сліпих Володарів» . Дуже химерне, фентезійне оповідання про втрату дитинства і покарання педофіла:) Звучить смішно, але твір досить серйозний і сильний. Про те, що діти володіють чарами, яких не бачать дорослі. І що дітям з цими чарами так боляче розлучатися.

Лариса Денисенко. «Макс Скай та його життєві пазли» . Письменниця-юрист Лариса Денисенко написала про те, що підліткам важливо знати свої права:) Вийшло зовсім не дидактично, досить весело і дуже корисно.

Олександр Михед. «Рівність. Братерство» . Чудова антиутопія про те, як нас всіх зроблять медіа-продуктом. І трошки про небезпеку соцмереж, хештегів та камер мобільних телефонів:) Можливо, спонукає підлітків не виставляти геть усе своє життя, включно зі спідньою білизною, на загальний огляд в Мережі))

Наталiя Щерба.«Чарана» . Остерігайся своїх бажань і не намагайся жити чужим життям — десь до цього закликає чарівничо-містична історія про двох юних циганок.

Юрiй Нiкiтiнський. «Вовка, який осідлав бомбу». Це оповідання отримає від мене Гран-прі. За все. У ньому автор описав війну на Сході дитячими очима. Це часом навіть весело, але насправді дуже боляче. Я взагалі не плачу над книжками, але тут на очі наверталися сльози. Можливо, автор обрав не досить підлітковий тон — оповідачу років, скоріш за все, 9-11. Ну й нехай. Це оповідання дуже, дуже, дуже круте. І ніякої політики. Тільки діти, їхнє життя… і смерть.

Дара Корнiй. «Мій брат Максим». Ці непрості стосунки старша сестра-молодший брат:) Трохи, як на мене, занадто дидиктично. Зате написано по-підлітковому. І досить мило.

Антон Фарб, Нiна Цюрупа.«Невидимі світу тролі»  — троллінг не в Інтернеті, а в житті:) Весело, смішно, класно) Підлітки зацінять))

Лукаш Орбiтовський. «Автострада» . Я б сказала, що це оповідання радше не про підлітків, а про кризу середнього віку. Хоча — окей, про підлітків у ньому є теж. Невеличке польське містечко, особливе Дерево, на якому любила розпивати вино одна компашка. Компашка, кожен із якої прагнув вирватися з цього містечка, але зрештою повернувся. Бо стрьомна таємнича історія, яка сталася з ними, коли вони були підлітками, тягне їх назад.

Володимир Арєнєв. «Те, що в його крові». Прикольна фантастична повістина, яка трохи нагадала «Кінець дитинства» Артура Кларка. Віддалене майбутнє, Землею опікуються інопланетяни, які подарували (чи насправді продали) землянам свої мега-технології взамін на маленькі, здавалося б, поступки — дозвіл орендувати Місяць, дозвіл видобувати лід з Антарктиди… Але які підводні камені за всім цим криються? Чи є прихований підступ у всіх цих технологіях? Автор зосереджується лише на одній — тій, що рятує (і разом з тим змінює) життя головного персонажа. Тут є і пригоди, і підліткове кохання. і мама, яка виходить заміж, і багато цікавої всячини. Хоча, знову ж таки, мені цього видалося замало. Тема така, що треба її розвивати))

Підсумовуючи, зізнаюся: я очікувала, що це буде книжка на один раз. Її прочитаєш, отримаєш насолоду — і більше не матимеш бажання відкривати. Ба ні. Деякі оповідання я охоче перечитуватиму, і не раз.

Думаю, підлітки цю книжку теж зацінять) Бо вона така різна, що кожен тут зможе знайти дещо для себе.

Оставить отзыв