«Борошняні немовлята» Енн Файн : урок усвідомленого батьківства

boroshniani_nemovliata_0

Уся історія починається з того, що найбільші шалапути школи — хлопці з 4-В — темою наукового проекту обирають догляд за немовлятами. Обирають, варто сказати, цілком випадково: по-перше, тому, що гідних варіантів нема, а по-друге, тому, що дехто неправильно тлумачить собі завдання, і замість великої пригоди хлопці отримують по кількафунтовому мішку, напханому борошному. Їхнє завдання — поводитися з мішками так, наче це немовлята: не лишати без нагляду, слідкувати, щоб не забруднилися, не намокли тощо. І от цей простий, але трохи дивний (а на думку школярів — відверто дурнуватий) проект проявляє в хлопцях нові, часом несподівані якості.

По-перше, більшість із пацанів переконуються, що батьківство — це страшна річ, і — щоб вони колись завели дітей? Та ніколи в житті! Вчитель з цього приводу радіє, до речі. Мовляв, тепер вони не ризикують «випадково» стати батьками і поламати собі життя, тепер вони до цього підійдуть усвідомлено. Хоча, як на мене, в цьому є й підступ. Це ж теж свого роду психологічна травма, такий от штамп на свідомості «діти — це складно. діти — це важко. діти — це зло». Якщо його не позбутися, то з них виростуть чоловіки, які бояться стосунків, відповідальності і всього, пов’язаного з батьківством. Відтак і в юних читачів — теоретично — такий стереотип може закарбуватися в голові. Хоча, можливо, вони про це не думатимуть і зосередяться на центральній історії, яка зовсім про інше: про батьківську любов.

Але перш ніж перейти до неї, додам маленьку ремарочку: борошняно-немовлячий проект відкрив в хлопцях і інші риси. Скажімо, підприємницьку жилку: один із учнів відкрив «дитячий садок» для борошняних немовлят і за свої послуги збивав з однокласників їхні кишенькові гроші. Бізнес можна робити, не встаючи з-за шкільної парти, — цікава думка, яка явно припаде до смаку читачам-підліткам:)

А тепер про головну історію — історію незграбного хлопця Саймона, який сприйняв свій мішок з борошном не як тягар, а як справжню борошняну малючку, і щиро її, цю малючку, полюбив. Він носив її з собою на тренування, садив за стіл, коли обідав, люляв і балакав до неї. Звіряв їй свої думки. А ще піклування про малючку допомогло йому розібратися у собі і своїй сімейній історії: коли Саймону було шість тижнів, його батько покинув їх із мамою. Все своє юне життя хлопець мучився питанням, чому він так зробив. І от, займаючись борошняною малючкою, він знаходить відповіді на свої питання, примиряється із ними і розуміє ще одну річ: він не такий як його тато. І якщо він так прикипів душею до мішечка з борошном, то рідне маля точно не покине.

Що переживають діти, коли від них іде хтось із батьків, — ці гострі, болісні, тяжкі емоції можемо відчути  у тексті. Тому його варто читати не тільки дітям, а й дорослим. Щоб зуміти вберегти дитячі душі від розчарування і болю.

Оскільки школа — основна локація, в якій відбуваються події, то не можемо оминути й інших учасників навчального процесу, вчителів. А вони тут ну геть не взірцеві. Вчителі не надто переймаються учнями — ні навчанням їхнім, ні вихованням, ні душевним станом. Головне — щоб учні були «зручними». В ідеалі, виконували рекомендації і вимоги. Або принаймні поводилися як звичайно. Будь які дивні зміни в поведінці, навіть якщо вони позитивні, викликають у вчителів занепокоєння. А ще вони явно не люблять свою роботу, і школа, з усіма цими дивними, різними, незрозумілими дітлахами, для них — суща мука:

«Чомусь перерва вважається часом для відпочинку вчителів. А це просто інша форма страждань»

Якщо чесно, мені не дуже приємно було зустріти таких «педагогів» у книжці. Може, тому, що я часто стрічала їх в реальному житті:) Але насправді в цьому є й плюс: текст Енн Файн настільки реалістичний, що йому віриш. І дуже ним переймаєшся.

Попри ці всі плюси і мінуси, які кожен сприйматиме по-своєму, незаперечним лишається те, що книжка дуже зворушлива, пронизлива і світла. І трішки-трішки сумна. Бо, коли я читала її, мені дуже хотілося, щоб дорослі ніколи не покидали своїх немовлят. Не борошняних — справжніх.

Енн Фрай

Енн Файн

 

Оставить отзыв