«Львів. Кава. Любов»

36404_54503

   Про улюблені львівські принади  — каву, любов і сам Львів — по оповіданню написали 10 українських письменниць. Три обіцяні основні компоненти літераторки змішують по-різному, але переважно на основі кохання. Львів грає першу скрипку лише у деяких оповіданнях. Кава ж додає ароматності оповіді, та й то не кожній. В окремих історіях її наче й немає – і, мабуть, не треба, бо деяким історіям кохання і без кави гіркоти вистачає.
Адже кохання тут не лише щасливе, приємне, романтичне. Трапляється звісно і таке, раптове, як тепла літня гроза. Пристрасне, сильне, справжнє. Але є тут і нагло обірване. Або вигоріле, згіркле, як торішнє листя. Незвичайне, якому віриш. І підсолоджено-банальне, наче з журналу «Життєві історії», в яке повірити ніяк не можеш, бо надто по-журнальному воно складається. Втім, як серед кавоманок є ті, які прискіпливо змішують-мелють зерна, і ті, які задовольняються розчинною «Галкою», так і серед любительок лав-сторі знайдуться такі, що вподобають невибагливі історії, тоді як інші вкотре перечитуватимуть більш химерні оповідання.
Ще однією традиційною принадою міста Лева давно стала львівська богема, тож не дивно, що на сторінках цієї книги майже немає «звичайних» львів’янок. Зате зустрічаємо реставраторку і ткалю, піаністку і скрипальку, музу художника і майбутню журналістку. Емоційні, імпульсивні, відчайдушні – вони додають шарму оповідям більше, ніж кава.
Традиційно про кожне з оповідань — окремо
«Ймовірність дощу нуль відсотків» Галина Вдовиченко. В елегантному, як і сама авторка, тексті ми разом з героєм оповіді мандруємо у паралельний Львів (чи то минулого, чи то майбутнього). Згодом, повернувшись іщ «паралельної реальності» — зони АТО — він знову згадує цю химерну мандрівку містом, яке обіцяє банальні милі насолоди.
«Передчуття» Наталя Гурницька. Занадто, як на мене, шаблонний текст про жінку-реставраторку, яку кинув чоловік і яка згодом знаходить справжнє кохання. Трохи скрашують це оповідання милі дрібнички — квартира на піддашші, історія про «розлучені» портрети роботи Федотова, кавовий ритуал героїні.
«Абонентська скринька» Вікторія Гранецька. Написати листа собі-майбутній — звична психологічна практика. Але що, якщо одного разу ти таки отримаєш відповідь? Авторка спробувала це уявити — і написала сильне й до-мурашок-по-шкірі моторошне оповідання про наївну й амбітну дівчинку Злату, яка так закохалася у Львів, що всіх юнаків порівнює із цим містом.
«Музи плакала» Дара Корній. Прекрасна замальовка на тему «Я тебе кохаю! — Дякую, вже не треба». Коли чоловік приходить до зневаженої колись жінки і розказує їй, що весь цей час лише вона його надихала і лише її він кохав, що має статися потім? Версія авторки мені дуже подобається!
 «Італійський нащадок» Леся Олендій. Українка-в-Італії — авторка оповідання — розповідає історію про те, як один італієць закохався у місто Лева, яке колись будував Павло Римлянин, а заразом і в прекрасну львів’янку, яка відкрила йому його.
«Мрія про Леополіс» Ірина Хомин. Несподівані паралелі між Львовом і Сингапуром, бізнесмен, який хоче в Сингапурі збудувати духовний острівець України, німа скрипалька-ткаля і любов, яка могла б відбутися, якби не одне «але»…
«Найперший» Тетяна Белімова. Про різницю між очікуванням і реальністю, про те, що образ відмінниці може бути оманливий, про те, як російські чоловіки культивують в українських жінках комплекс меншовартості і трішки про репатріантів. А, і про перший секс, так:)
«Дзвінок» Любов Долик. Подзвонити до давнього кохання, щоб знову впевнитися, що ти йому не потрібна? Кожна друга чи третя, мабуть, проходила через це. Але авторка дуже живо і чітко передала глибоку гаму емоцій.
«Серце зі Львова» Ольга Деркачова. Коли на війні втрачаєш найдорожчих і приїжджаєш до Львова — не для того, щоб ожити, а для того, щоб вмерти, — чи знайдеться той, хто захистить твоє тендітне зболене серце?
«Піаністка» Ніка Нікалео. Вчителька музики Ірена замість того, щоб жити з крутим бізнесменом- представником «русского міра» чи поїхати до батьків в Нью-Йорк, стала компаньйонкою старенької музикантки Ядвіґи. І ось бабуся помирає, на її віллу знаходиться спадкоємець із Польщі, і що тепер чекає на Ірену — несподіване кохання чи життя без даху над головою?

Загалом, побудована на контрастах – від химерного, закрученого, добре виписаного до простого і трішки банального, збірка читається дуже динамічно. Хоча, зізнаюся чесно, деякі оповідання кортіло швиденько прогортати.

Оставить отзыв