«Щоденник Ельфа» Наталка Малетич

shchodennuk_elfa_okl_new_0

Яке цікаве і непросте життя сучасних школярів! Вони,як і колись їхні мами і татусі, влаштовують снігові битви між паралельними класами і готуються до зимового балу, бавляться в детективів і катаються на велосипедах, підгодовують бездомних тварин і вчаться давати собі раду, коли лишаються самі вдома. Але, крім цих милих безневинних занять у їхньому житті є місце й більш непростим речам.
Вони роблять дурниці – наприклад, йдуть на побачення з незнайомцем із Вконтакті чи намагаються щось довести батькам, зробивши вигляд, що втікають з дому. Вони вперше пробують алкоголь і дають відсіч кривдникам, жорстоко карають садистів і вистежують догхантерів. В них все непросто – що в школі, що вдома. Вони вчаться справлятися із втратами і відкривати своє серце для нових людей – наприклад, для братиків чи сестричок, новонароджених чи щойно набутих. Або для першого кохання, несміливого і гарячого.
Школярі Наталки Малетич вчаться чинити правильно. Їм це не завжди вдається. Іноді вдається, але тільки після того, як наламають дров. Але навіть роблячи помилки в одному, вони ростуть в іншому. Дівчата – що не мусять «вестися» на приставання хлопця, якщо тобі цього не хочеться, і що варто просто піти з побачення, якщо почуваєшся некомфортно. Хлопці – що краще бути відповідальним за свої вчинки, навіть за проколи, і що коли все іде шкереберть й не так, як тобі хочеться, то іноді з цим варто змиритися – і нагорода може виявитися прекраснішою, ніж твої попередні очікування.
Коли читаєш історії Наталки Малетич, не сумніваєшся, що описані в них хлопці й дівчата живуть десь тут-і-зараз. Вони збирають гроші на смартфон і ласують піцою, реєструються Вконтакті і переписуються з мамою на Фейсбуці, слухають «Океан Ельзи» і «Плач Єремії», беруть приклад із Стіва Джобса. А ще – і це, як на мене, дуже класно – герої оповідань читають. Читають про Гаррі Поттера і про Оскара і Рожеву пані, трилогію «Голодні ігри» і вірші Богдани Матіяш. В усі них різні уподобання і різні хобі. Але і в хлопцях на велосипедах, і в дівчинці, яка плете теплі «светрики» для горнят, і в тій комашці, яка приперлася в піцерію з пивом і наливала його під столом у кухлі, ти бачиш щось таке, що є у твоїх знайомих підлітках. Маленькі впізнавані деталі, які додають образам правдивості.
Якщо перші кілька історій мені видалися надто повчальними, а їхні герої – дуже правильними, то потім стало значно цікавіше. Великий плюс оповідань з цієї збірки – вона показує дуже різні варіанти життя дуже різних дітей. Якщо чесно, не всі вони, ці діти, однаково приємні. Але серед них є такі класні, що якби я була підлітком, мені неодмінно закортіло б із ними подружитися.
Як на мене, цю книжку можна читати і діткам 9-12 років, і 13-15, бо там є історії, розраховані і на той, і на той вік. А ще я б обов’язково запропонувала їй тим підліткам, які люблять знайомитися у соцмережах, і тим дітям, які ось-ось мають стати старшими братиками і сестричками.

«Тепер я точно знаю, що таке апокаліпсис. Чесне слово, знаю. Коли народилася моя маленька сестричка, то й був справжнісінький кінець світу. Принаймні, того, в якому я прожив одинадцять чудових і спокійних років».

«Коли усе летить шкереберть, у цьому насправді є сенс. Навіть якщо відразу ти його не бачиш, не розумієш чи не хочеш прийняти».

Наталка Малетич

Наталка Малетич

Один ответ to “«Щоденник Ельфа» Наталка Малетич

Оставить отзыв