«Дім у Бейтінґ Голлов» Василь Махно

dim_u_bejting_gollov_0

   Беручи до рук цю книгу, вам варто знати три речі. По-перше, «Дім у Бейтінґ Голлов» — лауреат премії Книга року BBC-2015. По-друге, це перша прозова збірка автора, відомого заокеанського поета. По-третє, Василь Махно — уродженець колоритного містечка Чортків, що на Тернопільщині, і він ось уже 16 років мешкає в Нью-Йорку, працює в НТШ-Америка і сприймається як «емігрантський» письменник (темам еміграції та життя наших емігрантів і справді приділяє багато уваги у своїй творчості). По-четверте — це вам знати не обов’язково, але я скажу:) — я дуже, дуже люблю його поетичну збірку «38 віршів про Нью-Йорк».

   І от знайомство з прозою. У відгуках, які я погортала на Гудрідз, Василя Махна чомусь неодмінно порівнюють із Жаданом.  Власне, не розумію, чому . Так, в них і справді є дещо спільне — вміння дуже живо відтворити атмосферу місця — чи то бензозаправка в степу Луганщини, чи автостанція в Чорткові, чи харківська гуртяга, чи гамірний Бруклін. Зробити так, щоб читач зумів відчути запах пилу і поту, голоси, шум машин, скрипіння старого будинку, спеку в місті чи пронизливий вітер з океану. Так, обидва письменники роблять це дуже майстерно. Але кожен на свій лад. В них різні голоси і їм йдеться про різні речі. Махну — про пам’ять і не-забуття, наприклад.

   Прохолодна, вітряна, із присмаком морсьої солі і буковинських слив, проза Василя Махна зачаровує незгірше, ніж його вірші. Ти відчуваєш і проживаєш її, а речі, про які оповідає автор, майже матеріалізуються довкола тебе. Поки читаєш, здається, що от зараз піднімеш голову — а за вікном океан, або бочка з пивом посеред розпеченого асфальту, або сад, в якому віолончельно співають дрозди, або метушня «Великого яблука» — Нью-Йорка.

   Автор оповідає про різний час і різні досвіди. Емігрантське життя в Штатах, передчуття війни у Чорткові, прощання з будинком, в якому від твого щасливого життя тільки й залишилося, що прах чоловіка в садку і вірна служниця у кімнатці на піддашші, спроба надагодити сімейне життя, переїхавши до міста, спроба легалізуватися в Америці, уклавши фіктивний шлюб… Усі сюжети виглядають і звучать переконливо. Їм віриш, як і віриш цим строкатим персонажам, що залюднюють оповіді.

   Тож якщо ви цікавитеся життям українських (і не тільки) емігрантів у Штатах або просто любите короткі прозові форми, «Дім у Бейтінґ Голлов»- це мастрід: майстерна, якісна, жива проза, задоволення від читання гарантоване.

«І розчинилися євреї серед вуличної торгівлі, і передавали одне одному тепле, як куряче яйце, слово Тори, щоби не забути себе.І розпорошилися поляки від чиказьких боєнь Іллінойсу до копалень і ферм Пенсільванії, тримаючи під язиком оплатки, щоби пам’ятати себе. І розійшлися українці серед вулиць чужих міст, схиляючи голови під час читання Євангелії, щоби не згубити себе. І якщо були вони з Чорткова, то хоч єврей, хоч українець, а хоч поляк, — знаходили у своїх мовах такі слова, щоб згадати порох тої землі і небо того міста.»

maxresdefault

Василь Махно

Оставить отзыв