«Тринадцять історій у темряві» Галина Ткачук

ob

Лякалки, страшилки та історії у стилі серіалу «Чи боїшся ти темряви?» — то, певно, найцікавіший сегмент дитячого фольклору. Якби зібрати їх докупи — усі ці оповідки про Пікову Даму і чорну-пречорну кімнату, котрі мандрували з одного літнього табору відпочинку до іншого, та спробувати проаналізувати (з усіма регіональними відмінностями!) вийшла б прецікава наукова робота.

Але Галина Ткачук цього не зробила. Їй вдалося дещо інше — і, я б сказала, набагато більше. Вона відчула, вловила інтонацію, тональність цих історій. І змогла її абсолютно правдоподібно відтворити. Так, наче вони були розказані десь у темній кімнаті на шість чоловік після «відбою» і вимкнення світла. Так, наче дівчата трошки нервово хихотіли або весело верещали, дослухавши закінчення. Так, наче, щойно ти дочитаєш і перегорнеш останню сторінку, хтось з-за твоєї спини скаже тобі голосно на вухо: «Бу!».

 Серед 13 історій є веселі і стьобні — про волохате волосся, наприклад, чи про чорну-чорну пральну машинку. Є дивні і справді моторошні — я от, наприклад, спробувала уявити собі, що на мене дивиться риба-на-ніжках, і в мене мороз по шкірі пройшов)). А моя улюблена — якась така дуже зворушлива історія — про Брехло Нещасне. Фраза «Брехло, чому ти таке нещасне?» чомусь порвала мене. Я уявила собі його — таке покинуте, похнюплене, обхопило-руками-коліна-і-шморгає-носом. Аж захотілося втішити бідолашне:))

Прочитала я цю книжку дуже швидко і з величезною приємністю. Ілюстрації у ній, до речі, теж абсолютно прекрасні. І, до речі, я не здивуюся, якщо за рік-два у таборах чи в походах діти переказуватимуть деякі історії з цієї книжки як оті страшилки-бувальщини, які точно траплялися з ними чи кимось із знайомих знайомих:)

Галина Ткачук

Галина Ткачук

Оставить отзыв