«Як розмовляти з дітьми про мистецтво» Франсуаза Барб-Ґалль

6580215_images_1418537271

Французька мистецтвознавиця, викладачка історії мистецтв і письменниця Франсуаза Барб-Ґалль не просто популяризує мистецтво. Вона, даруйте за тавтологію, «допомагає допомагати» — вчить батьків, як розповісти дітям про найбільші шедеври і мистецькі течії так, аби вони зрозуміли. Тож ця книжка — своєрідна шпаргалка, путівник 30-ма відомими і цікавими музейними картинами і підбірка ймовірних запитань, які можуть задавати про них діти, та відповідей на них. Мистецькі твори розташовані у хронологічному порядку, від «Благовіщення» Фра Анжеліко до «Дівчат з  Ольмо ІІ» Ґеорґа Базеліца, цебто від середньовічного живопису до сучасного. Питання-відповіді, що стосуються кожної з картин, розбиті на три «вікові категорії» — для дітей 5-7 років, 8-10 років та 11-13 років. Крім цього, на початку авторка подає базову інформацію про жанри живопису, сюжетні різновиди, а також озвучує поради, як зацікавити дитину картинами і як підібрати найбільш вдалий формат музейного дозвілля з дитиною.

Ось така основна інформації. А поза нею, хочу додати від себе 5 речей, які варто знати, беручи до рук цю книжку.

1. Це не підручник. Відтак, вивчати з дитиною мистецькі твори за нею — не найкраща ідея. Ілюстрації досить темні, і всіх деталей не роздивишся (приміром, на «Портреті подружжя Арнольфіні», поміщеному у виданні, не видно половини того, про що йдеться у питаннях-відповідях). Зрозуміло, що ілюстрації тут призначені не для того, аби по них оцінювати картину, а щоб лише зуміти її ідентифікувати. Відтак, щоб розглядати і обговорювати шедеври, краще знайти в Інтернеті репродукцію у хороші якості. Ні, звісно, ідеальний варіант — познайомитися з картинами безпосередньо у музеях (але ж ми прекрасно розуміємо, що мало кому із українських читачів вдасться побувати і в Нові Пінакотеці, і в музеї Д’Орсе, і в Національній Лондонській галереї та десятці інших музеїв:).

2. Питань у дитини може виявитися більше, ніж відповідей,які пропонує авторка. Ось ми з донькою розглядали «Благовіщення» Фра Анжеліко. Здавалося б, авторка передбачила усі дрібниці, пояснила всі детальки- і Адама з Єврою на задньому плані, і маленьку ластівку — провісницю весни, і те, чому в янгола вуста не розтулені, і символіку кольорів вбрання. І тут моя Санька питає: «А чому в ангела прапор України?». І справді, з-під накидки виглядає у нього жовто-синя стрічечка. Авторка про неї не згадує. І я теж не знаю, звідки тут саме ці кольори і що вони значать. Але тепер у мене є стимул пошукати глибше і таки знайти відповідь.

3. Читати буде цікаво, навіть якщо вам здається, що про мистецтво ви знаєте дуже багато. Я теж вважала, що досить добре розуміюся у живописі і тому нічого особливо нового із книжки не дізнаюся.І дарма. Бо якщо про одні картини («Народження Венери»Ботіччеллі) чи про манеру письма художників (Караваджо) я й справді могла і сама розповісти все те, що написала Франсуаза, то з частиною інших я взагалі знайома не була. Книжка допомогла мені відкрити нові імена художників. А ще — звернути увагу на детальки,які раніше не помічала в тих картинах,які бачила. Ну і, звісно, цікаво було почитати певні інтерпретації, які дозвовляли подивитися на знайомі шедеври під іншим кутом зору.

4. Підбірка цікава, різноманітна і неординарна. У тридцятку найцікавіших не увійшли, наприклад, Рафаель і Рембрандт, Гоген і Далі. Зате завдяки цій книжці я дізналася про такого художника, як Карл Шпіцвеґ, і про сині монохроми Іва Клейна (і мені страшенно захотілося потрапити на виствку його робіт, аби зрозуміти/відчути, що такого особливого він бачив у цих синіх монохромах).

5. Можна дізнатися більше.Бо вам, скоріш за все, таки захочеться більше дізнатися:) І от для цього у книжці є список джерел — книг та інтернет-ресурсів,в яких можна знайти додаткову інформацію. А ще можете одразу ж прочитати іншу книжку Франсуази Барб-Ґалль — «Як розмовляти з дітьми про мистецтв ХХ століття» . Я ще її в руках не тримала, але не маю сумнівів,що вона теж страшенно цікава!

Франсуаза Барб-Ґалль

Франсуаза Барб-Ґалль

 

Оставить отзыв