«Про Стівена Гокінга, чорну діру та мишей-під-підлогою» Катажина Ририх

560650868_w640_h640_ririh_3d_1

 Неповносправність — це відсутність мислення, це бездіяльність тоді, коли можна було б зробити бодай що-небудь. За цим принципом живе Стефан — брат головного героя цієї повісті Пйотрека. Англійською його ім’я-прізвище Стефан Ястжебовський перекладається просто — Стівен Гокінг. І хоч хлопець ще зовсім юний, та й живе у Польщі, з відомим вченим має більше спільного, ніж просто ім’я. По-перше, вони обоє страшенно розумні. По-друге, обоє не можуть вільно рухатися. Хвороба Стефана не така страшна, принаймні поки — він розмовляє і загалом може дати собі раду. От тільки майже весь час проводить у своєму Центрі управління — супер-автоматизованому ліжку, яке він сам вигадав і сконструював.

 Історію Стефана ми дізнаємося зі слів його молодшого брата, дев’ятирічного Пйотрека. У малого, звісно, своїх проблем вистачає — життя у сірому мікрорайоні, примітному лише тим, що кількість диваків у ньому зашкалює, однокласник, який над усіма знущається і якому так хочеться дати відкоша, товариш, який все рахує у доларах і євро, але не дуже розуміється на дружбі. А ще у кімнаті Пйотрека живуть миші-під-підлогою і Чорна Діра, яку він потихеньку підготовує, щоб захистила його від мишей. (Останні дві халепи — то витвір фантазії Стефана, але малий у них щиро вірить).

 Взагалі це книжка про дуже важливі речі — про дружбу двох братів і про те, що старший може навчити молодшого багатьом речам, зокрема й найголовнішому — вмінню думати. А ше про те, що перепони — вони лише у нашій свідомості. Бо навіть якщо твоє тіло слабке, але розум меткий, ти можеш розвиватися, радіти життю і робити багато корисного. Звісно, багато уваги приділено темі дітей і підлітків з особливими потребами. А ще польська авторка заторкує тему, добре знайому й українським підліткам: як воно — жити євросиротою, дитиною, чиї батьки десь далеко «на заробітках». У книжці аж двоє таких персонажів. І якщо один хизується своїм достатком і переконаний, що все на світі можна купити (принаймні, спочатку), то другий готовий покалічити себе, аби тільки батьки приїхали і подарували йому дрібку уваги. Тут взагалі є багато актуальних для підлітків мікросюжетів — і дитяча жорстокість, і перше кохання, і розлучення батьків, і будування стосунків із «забороненою тіткою» — новою татовою коханою.

А ще ця книжка дуже мотивує. В ній зовсім нема моралізаторства. Але стає якось соромно, маючи здорові руки-ноги, цілі очі й адекватні мізки, сидіти і нити:) Тому дуже раджу її — і підліткам, і дорослим.

Катажина Ририх

Катажина Ририх

Оставить отзыв