«Пережити зиму у Стокгольмі» Агнета Плейєль

    Зима — це спогади, які приходять до тебе глибокими вечорами. Відбитки минулого, які ти розглядаєш у темному вікні. Це уламки історій і уривки фраз, напівстерті сни і силуети улюблених міс(т)ць. Зима — це хороший час, щоб перетрусити своє життя, відібрати найважливіше, позбутися того, що обтяжує. Саме за це й береться головна героїня цього тексту. Успішна інтелектуалка,сильна жінка з розбитим серцем, перфекціоністка і трохи авантюрниця — вона прислухається до поради психолога-ворожбита із мадридської площі, відпускає стару любов і відкриває серце для нової. І та, нова, (а насправді — давно минула і призабута, не любов навіть,а інтрижка, що лишила слід у серці) не примушує на себе чекати. От тільки що вона принесе із собою до Стокгольма? Якою стане ця нова зима?

    Авторка пише у специфічному стилі. Кидає читачеві, наче рибині, гачки-приманки — окремі слова, фрази, цитати — і в наступному абзаці веде туди, куди потрібно оповідачці. А далі знову — новий гачок,нова дистанція. Часи і країни стрибають туди-сюди, чоловік-який-кохав-двох змінюється на чоловіка-який-не-хотів-розуміти-слова-ні і зрештою на чоловіка-з-яким-було-комфортно. І все це — не обов’язково хронологічно. І навіть не обов’язково логічно:) Але гачки роблять свою справу — хапають і ведуть.

    Ця книжка належить до тих, яким потрібен правильний антураж: як-от різноманітним історіям-до-кави пасує власне філіжанка кави, Ремарку чарка кальвадосу, так їй — зима. Справжня, тягуча,трохи така безпросвітна і темна. Читати її, коли надворі уже танцює весняний вітер , — зовсім не те задоволення, не той післясмак. Тому, цілком можливо, я ще повернуся до неї наступної зими.

Аґнета Плейєль

Оставить отзыв