«Тирамісу з полуницями» Йоанна Яґелло

 У третій книзі циклу про Лінку-Халінку увага фокусується на не сестринстві і сімейних таємницях, і навіть не на коханні і довірі, а на дружбі, сприйняття свого і чужого тіла і вмінні помічати, що коїться із близькими тобі людьми. У цій історії майже немає Каськи, віднайденої сестри Лінки, вона з’являється лише в кількох епізодах — либонь лише для того, щоб нагадати про свою присутність. Та й більшість персонажів із попередньої книги лише трішки нагадують про себе (точніше, авторка — про них). В центрі розповіді тут Лінка і її подружка Наталія.

Якщо в однієї з дівчат все добре — і в сім’ї лад, принаймні так видається, і в коханні майже повне мімімі й порозуміння (а маленькі сварки тільки підкреслюють загальну ідилію), і з навчанням якщо й не блискуче, то принаймні ок, і маленьку хобі-мрію вдається реалізувати, то в іншої — провал по всіх фронтах: сім’я розпалася, коханий кинув, нова школа настільки крута, що у ній нічорта не встигаєш, а на довершення усього ще й не помічаєш, як скочуєшся в анорексію (яку називаєш «прагненням гарно виглядати»). І от коли «успішна» подруга намагається допомогти «проблемній» пофіксити бодай трохи її проблеми (щиро, до речі, намагається), та її просто відштовхує. І в контексті анорексії загалом чудове гасло «Моє тіло — моє діло!» звучить дуже неоднозначно.

Насправді цей роман — не просто намагання розповісти, яка підступна хвороба, ця анорексія. Він порушує тему тілесності у різних її проявах,від юності до старечих змін, від повного сприйняття до повного несприйняття свого тіла, від фізичної насолоди, яку приносить кохання, до неможливості взяти своє тіло під контроль.

Також це роман про дружбу і про те, що «правильно» дружити дуже важко. А ще про те, що живучи поряд з людиною, ми часто не помічаємо її проблем — як мама не помічає хворобу у доньки, а та не зауважує, що у матері глибока депресія, наприклад.

Йоанна Яґелло у цьому тексті зачіпає багато мікротем і мікропроблем, важливих для підлітків, і розставляє цікаві акцентики. Наприклад, показує альтернативу патріархальній моделі сім’ї: стосунки, в яких дівчина не вміє готувати, зате хлопець робить це божественно — і обоє задоволені. Згадує про таке явище, як хейтерство, яке часто боляче зачіпає юних блогерів-початківців, і про те, що молоді дівчата до досягнення повноліття не можуть без супроводу когось із батьків відідати гінеколога — і це,знаєте, може створити певні проблеми.

Читати цю, третю книгу про Лінку мені було чомусь значно цікавіше, ніж другу. Вона мене і розважила, і спонукала замислитися про деякі речі, і нагадала про моїх персональних хейтерів,які колись діставали мене у газетному блозі))) А тепер я нетерпляче чекатиму на наступну частину — бо, з огляду на маленьку нову обставину, яка виплила наприкінці цієї книги, там буде непросто і гаряче))

Йоанна Яґелло

Оставить отзыв