«Котяча банда» Катаріна Метцмаєр

У великому шумному місті за пофарбованою графіті стіною жила собі котяча банда. Одного вечора вона, як завжди, вирушила на пошуки смаколиків. І знайшла їх, так. Але й потрапила в халепу. Не знаю, чи члени банди мали хоч якусь надію на порятунок, але він таки прийшов — від маленького кошенятка, яке вони спершу проігнорували. Отакий коротенький сюжет цієї яскравої книжки.

Думаєте, вона про котів? І так, і ні. Бо, як на мене, це книжка про дорослішання (знову! привіт підлітковій літературі))) та ініціацію. Судіть самі: є маленьке безіменне кошеня. Його не приймають у банду, не беруть із собою на пошуки їжі і взагалі ігнорують. Але кошеня переборює слабкість і страх, іде за котами і в вирішальний момент проявляє кмітливість та хоробрість — і рятує їх! За це вони славлять його, називають «суперкошеням» і — увага! — дають ім’я! Ініціація ж, правда?)) Так народжується новий учасник банди — кіт на ім’я Крутеня:)

Ну але це така моя доросла інтерпретація. А моя восьмирічна донечка  Санька сприйняла «Котячу банду» просто як веселу пригодницьку книжку. І найбільше оцінила не стільки саму оповідь, скільки картинки — наприклад оту неймовірно бешкетну і кумедну, коли всі коти вистрибнули назад із пастки — прямісінько кухарю на зад)))

Оставить отзыв