«Я закохалася» Марія Морозенко

Осінь, що їх змінила, — цих дітлахів, цей гімназійний клас, який стоїть на порозі дорослості, — розпочалася ще влітку. Тобто з літа  у бабусиному селі розпочинається оповідь про Віру і Ваську. Ні-ні, вони не закохана парочка. Вони просто однокласники, які проводять канікули у бабусь. Вони дуже різні — Віра  вдумлива і розважлива, кохана донечка уважних і дбайливих батьків, мріє подорослішати і зустріти чарівного незнайомця, в якого закохається. А Васька- халамидник з доброю душею, мама в нього померла, а тато настільки не може змиритися з цим, що п’є і б’є сина. Тож не дивно, що коли починається осінь і в їхньому класі з’являється новенький, Віра одразу в нього закохується. Ще б пак, симпатичний, дотепний, впевнений у собі. А що він типовий «мажор», син міністра, звиклий усього бажаного досягати з допомогою грошей і зв’язків, так це не одразу помітно стає.

Сюжет цієї повість насправді досить простий і звичний: дівчина закохується у поганця і не помічає поряд із собою відданого і щирого «лицаря», аж поки після прєдатєльства (вибачте, але «зрада» тут так не звучить) і/чи трагедії у неї не розплющуються очі, і аж тоді вона оцінює по праву свого вірного лицаря. Зате численні  придибенції (порятунок собаки від жорстокого господаря, фальшиве викрадення телефона, випадок на вечірці тощо) роблять повість справді цікавою і динамічною.

Та мені більше хотілося б розповісти про тематику і стиль. Мені здається, що авторці досить добре вдалося поєднати класичну традицію Нестайка з новою традицією, умовно кажучи, «Солоних поцілунків», описати і дитинство, сповнене пригод (ненавмисно підлаштовані бабусі капості, принесені/приведені додому врятовані тваринки, запах кропиви і мокрої трави), і дорослішання, з усіма цими високими підборами і місячними (які з’являються уже в четвертому реченні тексту)), з цими вечірками і сексом («у нас було ВСЕ»).

 При цьому, навіть територія дитинства у тексті Марії Морозенко аж ніяк не безтурботна і безпроблемна. Вона згадує і про насильство у сім’ї, і про бідність (точніше, протиставлення «незаможні/мажори»), і про потребу заробляти гроші, яка турбує підлітків, і про суїцидальні пориви, і про смерть. Непрості, відверто кажучи, теми, похмурі. Але авторка не нагнітає «чорнуху»,а розв’язує їх таким чином, щоб читач бачив: навіть із найпаскуднішої ситуації можливість виходу є.

І, що хотілося б відзначити особливо, «Я закохалася» — це не приватна історія однієї дівчинки. Це історія дорослішання цілого класу, бо більшість подій, які тут розгортаються, зачіпають не тільки окремих дітей,  а й цілий колектив. Я не впевнена, якщо чесно, чи в житті воно справді буває, — щоб переосмислення певних речей настало одразу у всього класу. Але якщо це такий дружний і згуртований, колектив-як-один-організм, то чому б і ні?:)

Марія Морозенко

Оставить отзыв