«В пошуках Аляски» Джон Грін

Анотація до цієї книжки не скаже вам про неї абсолютно нічого про те, про що у ній насправді йдеться. З анотації ви складете враження, що це книжка про самотнього лузера-товстуна Майлза, якого тільки й батьки терплять, тому він втікає у незрозумілу закриту школу, і там втрапляє у халепи і наражається на потенційні небезпеки (наркотики? злочини? насильство?). Насправді усе не так. Майлз — симпатичний, розумний і доволі дотепний хлопець, який хоч і має несподіване хобі — колекціонування останніх слів відомих людей, та загалом аж ніяк не є фріком, а «Товстуном» його називають через помітну худизну (підліткова іронія як вона є!). У новій школі, в якій на стипендії навчаються справжні розумники, а за гроші — теж недурні багатії, Майлз зустрічає людей, які стануть для нього справжніми друзями. Це Чіп,геній математики і шкільних приколів, якого за вміння все продумати й організувати називають Полковником. Такумі, японець і геніальний МС, який може заримувати абсолютно усе. Лара, емігрантка з Румунії. І, звісно, Аляска.

Хто вона, ця Аляска, яку всі шукають? Це дівчинка-імпульс, дівчинка-феєрверк, дівяинка, яка сама обрала собі ім’я, зіткана з протилежних і на перший погляд несумісних речей. Вона класно вчиться і п’є дешеве вино, багато читає і так само багато курить, пояснює друзям математику і влаштовує з ними «приколи», про які гуде вся їхня закрита школа. Вона може все: дістати сигарети і випивку, завезти друзів в «Макдо», знайти хлопцям підходящих дівчат, читати під зоряним небом Воннеґута і неймовірно цілуватися. Що вона не може, так це зрадити свого хлопця і забути про трагедію, яка сталася з її мамою. Через це вона тієї ночі покидає кампус. І більше не повертається. А хлопці, Майлз і Полковник, на чиє життя вона вплинула більше, ніж будь-хто інший, не можуть із цим змиритися. І вони шукають…ні, не саму Аляску, а відповіді на ті питання, які вона їм залишила.

Так, ця книжка не зовсім те, чим здається на перший погляд. У ній, звісно, можна знайти поради щодо того, як не знудьгуватися у закритій школі, повній розумників і чемних діток, порушити всі можливі правила — і не вилетіти з неї. Звісно, можна в ній побачити історію кохання чи приклад справжньої дружби. Чи навіть гарні приклади стосунків батьків і дітей. Але вона, крім усього, повна філософських запитань. Наприклад, про те, як вийти із «лабіринту страждань». Або як жити із почуттям провини і при цьому не розсипатися на шматки. Бо ж життя не закінчується після «Дня Х», який змінює все, його не поставиш на паузу. Вдасться із ним, цим життям, Майлзу і Полковнику змиритися?

Що ж, тепер мені не дивно, що ця книга входить до списку «100 кращих книг для підлітків» за версією «Time» — як на мене, вона на це цілком заслуговує.

Джон Грін

Оставить отзыв