«Нічний цирк» Ерін Морґенштерн

Він приїжджає без попередження. Цирк Снів, нічний театр для дітей і дорослих, схований під чорно-білими смугастими куполами. Під цими наметами — справжня магія, дивовижні чари, які маскуються під  ілюзію і фіглярство. Впізнати магію мало хто може,  але відчути здатен кожен, хто заходить у браму цирку.

Такі ж дивовижні властивості, як і цей нічний цирк, має однойменний роман. «Магічно. Зачаровує. Заворожує. Гіпнотизує» — так про книжку Ерін Моргенштерн сказали в Associated Press.  І що вже я не схильна довіряти анотаціям (які часто акцентують зовсім не на тому, про що насправді йдеться у тексті) та винесиним на палітурку відгукам (бо ж обрані цитати всуціль компліментарні), але в цьому випадку маю сказати — ці чотири слова абсолютно справедливі. Магічна атмосфера дійсно зачаровує і заворожує, а чорно-біла естетика і особлива манера оповіді — тут-і-тепер, у реальному часі — гіпнотизує і занурює у диво-сон, в якому мовби переживаєш події роману.

Що ж то за цирк? Хто його творці? Навіщо він мандрує країнами й континентами і закохує у себе тисячі людей? «Le Cirque des Reves» — це не лише надзвичайна розвага для тих, кому щастить потрапити до нього, це арена для змагання, якщо хочете — двобою між юними магами. Селія — донька одного чарівника, Марко — учень іншого, і спочатку вони не знають одне про одного нічого, ба більше — ні він, ні вона не в курсі, хто їхній суперник і в чому взагалі полягає змагання. Але потім у них з’являєтьсяи цирк, і вони вправляються у майстерності, зводячи все нові неймовірні намети і вигадуючи захопливі магічні атракціони. І не одразу помічають, що на арені з’являється ще одна магія — магія кохання, здатна звести нанівець усі їхні старання: бо коли дізнаються, яка ціна перемоги, то ніхто не захоче ставати переможцем.

Змагання, контрасти, чорні і білі смуги… Все, здається, веде нас до думки, що перед нами розгорнеться битва Добра і Зла. Але — ні. Попри візуальну контрастність і визначеність, світ цієї книги не є чорно-білим. Тут немає жодного виразно поганого персонажа (як і виразно доброго, зрештою). Зате виразних деталей вдосталь: магічні символи і вбрання ілюзіоністки, оздоба наметів і дивовижні годинникові механізми — все описано настільки чітко, що уявити їх дуже легко і просто. Взагалі, якщо ви візуал і маєте гарну фантазію, то зможете «намалювати» в уяві усе, що описує авторка, — і будете зачаровані ще сильніше.

У романі Цирк Сновидінь має свій, як сказали б тепер, фан-клуб — людей, які закохані у нього настільки, що мандрують за ним по всьому світу, або знову і знову відчути його чари і глибше зануритися в його таємниці. Вони вбираються у чорно-біло-сірий одяг з обов’язковим яскраво-червоним акцентом (найчастіше — шарфом) і називають себе сновидами. Щойно переступивши браму цирку на світанні, вони мріють до нього повернутися.    Книжка, до слова, має схожий ефект: щойно я перегорнула останню сторінку, мені захотілося почати спочатку. Здається, магія світиться з її сторінок, і тому від них так важко відвести погляд, так важко випірнути із цього магічно-вікторіанського світу.

Направду, давно мені не траплялося настільки казкової — і водночас реалістичної книги.Тому не дивно, що у світі цей роман породив величезну хвилю фан-арту: сцени з нього залюбки відтворюють митці різного віку і рівня майстерності, як художники, так і фотографи. Сподіваюся, в Україні він теж знайде вдосталь поціновувачів.

А я дуже дякую «Вівату»за те, що видали «Нічний цирк» і подарували мені можливість однією із перших його прочитати:)

Ось авторка роману:

Ерін Моргенштерн

І зовсім трішки фан-арту:

Якщо добре пошукати в Pintrest, можна знайти багаато цікавого! А можна прочитати книжку і спробувати створити щось своє;)

 

Оставить отзыв