«Птахи завжди повертаються» Оксана Сайко

Ця новинка від Оксани Сайко помітно вибивається із підліткової серії видавничого центру «Академія». Починаючи від оформлення палітурки — більш лаконічного і менш безтурботного, ніж в інших видань серії, до змісту і позначки «16+» — все у ній говорить про те, що повість ця — не про типові підліткові проблеми першої закоханості чи навіть першого сексу. І навіть не про тілесність, дорослішання, насильство й інші табуйовані досі речі, які нарешті почали пробиватися в українські тексти для підлітків. Ні, «Птахи завжди повертаються» — про тягар абсолютно дорослих проблем, який звалюється на плечі ще зовсім юній дівчині, про місце у світі, яке так важко знайти, про божевільних і «нормальних» і про те, з якими із них почуваєшся у більшій безпеці.

Одного разу 17-річна Олена прокидається у божевільні. Чому і як — вона не пам’ятає. І хоча життєвий бекграунд у неї досить важкий і безрадісний — бідність, вічно замучена і нещасна мама, вітчим, який більше пропиває, ніж заробляє, відсутність справжніх друзів, серйозних зацікавлень і жодної перспективи, — та, здавалося б, серйозних причин для такого повороту долі нема. Лише згодом ми дізнаємося про трагедію, яка привела дівчину в божевільню. А поки більше дізнаємося про неї (любить розповідати собі казки, які сама й вигадує; дружила із дивним сусідом, який випікав тістечка і годував ними пташок; втікала від напруги в родині, годинами гуляючи містом) та її сусідів по новому життю.

Будні лікарні для душевно хворих — це особлива тема. Трохи нижче розповім, чому вона дуже мене зачепила. А поки скажу, що галерея тутешніх мешканців — яскрава і разом з тим типова для закладу такого типу: еротоманка, яка береже свою цноту для голлівудського актора, схиблений на своєму заняття розумник, «гостя з далекої планети», яка прилетіла до землян з особливою місією… Найзагадковіший персонаж — пані Михайлина, чи то справді колишня вчителька, чи лиш вдає таку, але її судження звучать найбільш здорово і раціонально, аж дивно стає, що вона робить у цих стінах. І поміж ними всіма — Оленка, вразлива, щира і привітна, готова дарувати своїм сусідам по лікарні гарне ставлення, добро і навіть любов.

Але потім дівчинка згадує страшну подію, яка привела її сюди. А потім намагається змиритися із нею,прийняти і відпустити. І коли їй це вдається, лікар відпускає і її саму. Додому, у цей великий, цеї «її» світ. Але що, коли світ виявиться надто негостинним? Що, коли не захоче Оленку прийняти назад? Що, коли дівчинка не знайде там ні розуміння, ні любові, ні готовності допомогти… Власне, взагалі нічого? Чи лишиться вона відвойовувати своє місце під сонцем, чи повернеться — як птаха, яка завжди повертається із вирію,  — туди, де вона була потрібна і важлива?

Складний, важкий текст. Ні, написаний він досить легко і дуже добре. Але такий просякнутий самотністю і непотрібністю, що хочеться плакати. Він явно не для молодших підлітків. Він для тих, хто перебуває на межі між дитинством і дорослістю (власне, як і сама героїня), і шукає місце для себе.

Якщо чесно, спершу я хотіла написати, що книжка дуже депресивна. А потім подумала і зрозуміла одну річ: попри сум і безвихідь, вона обнадіює (і саме цим може бути не лише цікава, а й корисна молоді). Адже меседж, який чітко прочитується у ній, можна сформулювати приблизно так: як би паршиво тобі не було, головне — для себе з’ясувати, де ти почуваєшся найліпше і найпотрібніш і чим тобі займатися найбільше хочеться. І рухатися у тому напрямку, забивши на умовності.

А тепер про те, чому цю книжку мені так хотілося прочитати (і, принагідно, дякую ВЦ «Академія» за таку можливість). У мене є друг, який приблизно у тому ж віці, що й героїня цієї книжки, пережив дуже схожий досвід — лікування у божевільні. Він після цього оговтався, він може про це говорити, а недавно почав описувати свій досвід. Виглядає він значно похмуріше, ніж досвід Оленки із книжки, але схожість загалом є. Читати про це — страшно і боляче, але потрібно.

Тому ще одна цінність книги Оксани Сайко — в тому, що в основі її сюжету не просто добре вигадане хитросплетіння долі. Такі історії, як із її героїнею, реально трапляються з реальними підлітками. І цією правдивістю книжка дуже підкупляє.

Оксана Сайко

 

Оставить отзыв