«Суперкруті догралися!» Сульберґ А. Аудгільд

Пам’ятаєте, як чудово закінчилася перша книжка Аудгільд Сульберґ про дівчинку-альбіноску Анне Беа і компашку «суперкрутих» однокласниць? Так от, ця історія розпочинається із того, що радість від оптимістичного фіналу виявилася завчасною. Здружена, здавалося б, компанія розпажається після виступу на конкурсі талантів — бо виявилося, що їх ніщо вже не об’єднує. І хоч як би проникливо не співала Анне Беа, але дива не стається: сучасним підліткам треба не стільки талант, скільки «Х-фактор». І в розумінні більшості з них — це яскрава зовнішність, стиль і впевненість у собі. Тому Анне Беа лишається за бортом: вокалісткою шкільного гурту обирають іншу дівчину.

 Але важкі часи настають не лише для неї. Уся шкільна ієрархія, дбайливо вибудована кастою «суперкрутих» розвалюється на очах, Тея і Роня (це дві «суперкрутелиці») борються корону головної у «вищої» касті. В цей час представники «нижчої» касти потроху оживають, гуртуються і наважуються кинути виклик суперкрутим — наприклад, висловити в обличчя свою думку чи не запросити на найкрутішу Гелловінську вечірку у тітки Муни. А вона, ця вечірка, і стане кульмінацією історії.

За що мені особливо подобаються тексти Аудгільд Сульберґ, то це за те, що їй вдалося змалювати дуже живих і справжніх підлітків (власне, тих, кого ми звемо тінейджерами) і передати їхні настрої, моделі поведінки, проблеми. Починаючи від жорсткої шкільної ієрархії і статусу, який визначає твоє місце у ній, закінчуючи переживаннями  про те, що тебе ніхто ніколи не зможе покохати, і мріями про «Нормальний світ»,в якому ти не лузер і не потвора, а нормальна школярка, яка заслуговує на нормальне щастя.

 Тінейджери Аудгільд Сульберґ багато в чому схожі на українських підлітків: так само фільмують шопопало на мобільний і викладають в Youtube, зависають в Інстаграмі і вживають багато модних англійських  словечок і фраз. Тому цих персонажів легко зрозуміти, з ними приємно потусуватися і в них можна дечому повчитися — наприклад, як зробити костюм Волдеморта чи як створити популярний профіль в Інстаграм. Батьки, до речі, теж можуть  з цієї книжки запозичити для себе деякі корисні стратегії — скажімо, як ставитися з повагою до дитини і її почуттів і давати їй час та можливість розібратися з ними самотужки.

Окремий кайф від тексту дарує переклад. Так, звісно, є така думка, що оцінювати якість перекладу має повне право лише той, хто читав оригінал 🙂 Але, як би там не було, тому, як звучить текст українською, ми завдячуємо Наталі Іваничук. І ось її переклад — це просто свято якесь! Багатство слів, незатерті вирази, чудові знахідки («день-щезник» — день, який дитина  бере, щоб легально прогуляти школу — це ж круто, ну!).

Буквально днями друком вийшла і третя частина «Суперкрутих», і я сподіваюся найближчим часом прочитати і її. А авторка, до речі, буде  гостею Книжкового Арсеналу.

Аудгільд Сульберґ

 

Оставить отзыв