«Коли Марні була поруч» Джоан Ґ. Робінсон

 Головна  героїня цієї книжки Анна дуже схожа на героїню творів Люсі-Мод Монтгомері Енн Ширлі — щоправда, десь так, як чорно-білий негатив схожий на яскраву кольорову фотку. З обома дівчатками ми знайомимося у момент, коли вони приїздять у нову прийомну родину. Тільки якщо життєрадісна Енн своєю цікавістю, щирістю і безпосередністю розтоплює серця суворих Метью і Марілли, то закрита,як маленька мушля, байдужа і занурена у думки-ні-про-що Анна трішки дивує відкритих і добросердих містера і місіс Пеґів (які, втім, виявляються не дуже розчарованими: головне — щоб дитина клопотів не завдавала. А що вона трохи надто стримана, неговірка й відьлюдькувата, то й нехай).

 Насправді з Анною не все так погано. Вона чемна, спостережлива і розсудлива. Але вона не має і навіть не намагається знайти друзів. Ба більше — уникає найменшої можливості із кимось подружитися. Вочевидь, даються взнаки давні травми, які переконали дівчинку, що їй ніколи не вдасться увійти до «чарівного кола» дружби — вона надто інша, надто недостойна, тому максимум, на що вона може розраховувати, — це ввічлива цікавість, проявивши яку, друзі повернуться до свого «чарівного кола», а вона так і лишиться аутсайдером. Сховавши ці прикрі думки в самому осерді свого серденька, Анна (колись давно, ще до того, як почалася ця історія) собі постановила: аби не зазнавати болю розчарування, треба не давати дружбі жодних шансів.

Тому дівчинка самотою блукає  мальовничами болтами і солончаками, дюнами і набережною невеликого селища. Вигадує красиві історії про Будинок на болоті, який її зачарував. А потім зустрічає Марні — дівчинку, яка живе у тому будинку. І вперше відчуває: її можуть щиро любити, з нею можуть залюбки проводити час, вона — цінна, важлива і цікава. Навіть коли Марні зникає, зігріте її дружбою серденько Анни не зачиняється, і незабаром вона знаходить ціле сімейство чудових і щирих друзів.

Анотація цієї книги голосно натякає на те, що Марні якась не зовсім справжня. Коли читаєш, трохи гніваєшся на видавця за цей жирнючий спойлер. Але потім виявляється, що головна таємниця іще попереду! Бо Марні —  якою б примарною не була її дружба із Анною — виявляється таки реальною людиною! І виявляється, що Анна з нею таки дружила. От тільки коли, як і за яких обставин — дізнаєтеся наприкінці книги.

 Окрім цікавої інтриги ця книжка має іще один незаперечний скарб — живі і красиві описи незвичайної природи селища Літл-Овертон у графстві Норфолк. І хоча фотографій Літл-Овертона ви не знайдете у Гуглі, бо назва ця вигадана,та саме містечко реальне, і детальніше про нього я вам розкажу (і напишу!) в окремому пості. А поки лише скажу, що описи природи мене зачаровували не менше, аніж сама історія, додавали їй особливої атмосферності.

Цікаво, що книжка вийшла у серії #YoungAdult, але особливих рис, характерних для цього жанру, я у ній не помітила. Вона така якась — поза часом і поза віком. У тому сенсі, що її буде цікаво читати і підліткам, і молоді, і дорослим. А проблеми, порушені у ній, — самотність, дружба, вміння перебороти розчарування і дати комусь чи чомусь ще один шанс — вони актуальні у будь-якому віці.

Джоан Ґ. Робінсон

Оставить отзыв