«Авантюра XL» Артем Чапай

Це захоплива історія про незвичайну, сміливу і ризиковану подорож, розказана у дуже нестандартний спосіб — чимось на кшталт білого вірша. Уявіть собі сучасного перебендю, мандрівного філософа-кобзаря (тільки без кобзи:) ), котрий, повернувшись із далеких країв, неспішним речетативом оповідає вам про свої пригоди, відкриття, знахідки і любові. Саме таким і є основний текст цього тревелога. І це — лише перша з його особливостей.

Друга особливість — в історії створення книги. Адже хоча «Авантюра» і є художнім текстом, розповіддю головного героя-оповідача Антона Чап’яка, в основу її лягла реальна, до біса авантюрна подорож США, Мексикою, Кубою, Белізом та Нікарагуа, яку в юності здійснив автор книги, відомий журналіст і «тато в декреті» Артем Чапай.  І хоч ми маємо усвідомлювати, що якісь деталі, вочевидь, дофантазовані, якісь — перебільшені, якісь змальовані в іншому тоні, ніж було насправді, та цілком очевидно, що основна лінія співпадає із відрізком життя реального українського хлопця, студента Могилянки, який між здачею останньої сесії і захистом диплома подався світ за очі, маючи лише рюкзак на спині, старенький лептоп і кількасот позичених доларів. Що не кажіть, а ця відчайдушність, що межує із безумством, не може не вражати! Так само як і не може не надихати (цікаво, чи вже спробував хтось повторити авантюру за маршрутом Чапая?).

Третя фішка цієї книжки — це те, що основний, експериментально-речетативний текст доповнено уривками зі щоденника і…коментарями з ЖЖ! Адже Чапай подорожував саме у ті благословенні часи, коли вся просунута молодь тусувалася на просторах Лайвджорнала. І, звісно, писав там пости про свою мандрівку. Для мене виявилося приємною несподіванкою побачити на сторінках друкованої книги знайомі ЖЖшні ніки — із vognyk ми теж були у френдах, а з кількома іншими точно перетиналися у коментарях під постами спільних друзів із могилянської тусовки. Тому якщо ви теж тусувалися в ЖЖ (а може ще й вчилися у Могилі), на вас чекають несподівані флешбеки:)

Ну а четверте — те, за що цю книгу варто читати і любити, — це те, що у ній ви знайдете дуже живі (пардон за тавтологію) замальовки із життя мексиканців, белізців, кубинців. Того життя, яке не показують звичайним туристами (бо мало кому «щастить» заїстися із міграційною службою Куби — а нашим героям мандрівникам таки «пощастило»). Цікаві антропологічні спостереження Чап’юка-Чапая, невідомі факти з побуту, суспільного устрою й  історії екзотичних для нас країн, — це те, за чим можна і варто полювати на сторінках «Авантюри».

Наприклад, про Мексику:

«казав, кажу, буду казати:

як на мене, слов’яни ближчі за менталітетом

до латінос,

ніж до людей Заходу.

тому і мексиканські серіали свого часу так органічно йшли»

Або про те, як мало свободи на «Острові свободи» — Кубі:

«якось ми познайомились на Малеконі

(набережній)

із молодим професором географії.

він розповів про те, які в Україні найбільші річки,

що видобувають у Донбасі, а що у Кривбасі.

і те саме він знає чи не про всі країни.

— але я ніколи не побуваю у жодній із них. […]

одна красива негритяночка, за якою я упадав

розмовляла англійською, французькою

та японською.

вона могла б поїхати і вільно спілкуватись

у стількох країнах…

— але я ніколи не побуваю у жодній з них.»

Коротше, динамічна, яскрава, цікава книжка. Читайте і надихайтеся на подорожі:)

Артем Чапай

 

Оставить отзыв