«Дівчина з Данії» Девід Еберсгофф

Спочатку був фільм, і він був прекрасним. Екранізація «Дівчини з Данії» мене зачарувала — і насамперед візуально. Кожен кадр цього фільму виглядав красиво і довершено. А от сама історія… Їй чогось не вистачало. Саме тому мені дуже кортіло прочитати книгу, за якою фільм був знятий. І це бажання було дуже доречним: виявилося, що кіно і книга не дублюють одне одного, а радше доповнюють. Якщо фільм допоміг мені дуже добре візуалізувати все те, про що читала (а я найліпше сприймаю тексти тоді, коли можу уявити те, що відбувається, у деталях), то книга дала весь необхідний бекграунд.

Отож, перед нами історія першої у світі жінки-трансгендера, першої людини, яка успішно пройшла операцію зі зміни статі. Так, художник Ейнар Вернер — один з головних персонажів цієї книги —  жив насправді.Він справді був одружений із художницею Гретою. І справді в якийсь момент зрозумів, що він — не чоловік, а жінка на ім’я Лілі. Портрети Лілі справді малювала дружина Ейнара. Ейнар справді пройшов через операцію. Основна сюжетна лінія цього роману абсолютно реальна.

Але неправильно буде сприймати «Дівчину з Данії» як документальний твір. Чи романізовану біографію. Бо (і це підкреслює сам автор), вся ця книга — це лише художня фантазія, яка спирається на кілька достовірних фактів. Побут, характери персонажів, мотивація учинків, почуття і пристрасті — усе це вигадано Девідом Еберсгоффом. Але Господи, яке це все реальне і живе!

Автору вдалися, як на мене, дуже нешаблонні образи. Зокрема, Грети — жінки, котра багато чим жертвує заради чоловіків, яких обирає для себе. Але вона не опиняється у ролі жертви. Вона має у собі щось сильне і міцне, що називає «західним залізним стержнем», і зрештою завжди керує якщо не всією ситуацією, то принаймні своїм життям. Опинившись у ситуації, в якій навіть найпрогресивніша сучасна кобіта відчула б, що потроху божеволіє, — коли чоловік, якого кохаєш, раптом одягає сукню і називає себе жінкою — Грета не відштовхує його, не насміхається, не показує гніву. Хоч їй страшенно тяжко, вона приймає ці зміни, що відбуваються з Ейнаром — і допомагає йому.

 Переповідаючи цю непросту, скандальну на свій час історію, автор вибирає вдалий тон. Відвертість оповіді поєднується із делікатністю. І  в результаті ми отримуємо не сенсацію у стилі жовтої преси, переповнену «смаженими» фактами, а не романтичні сльози-соплі, а щось третє — глибоке, щире й інтимне.

«Дівчину з Данії» читалося мені швидко і приємно. Моя улюблена епоха — міжвоєнна Європа, моє улюблене — богемне — середовище. Єдине, що засмучувало, — недоліки чи то перекладу, чи то радше редактури. Бо коли читаєш загалом притомний текст, а тоді натрапляєш на «очутився саме в такі позі» — і така: о маєш тобі! Приїхали! Ну і таких моментів,скажемо прямо, більше ніж один. Тому дуже хочеться побажати видавничій групі «КМ-Букс» перекладачів, які добре знають українську, і редакторів, які вміють дбайливо вичитувати текст. Тоді ваші книги мають шанси стати взагалі перфектними 😉

Девід Еберсгофф

Оставить отзыв