«У кафе втраченої молодості» Патрік Модіано

Цей невеликий роман має всі необхідні компоненти для того, аби створити атмосферу французького шарму — Париж 60-х, невелика кав’ярня, де тусується богемна молодь, і одвічна тема шерше-ля-фам. Адже однією з центральних персонажів, довкола якої пролягають орбіти усіх інших загадкова Лукі, фам фаталь. Це роман із абсолютно паризьким ландшафтом, географія цього міста така ж вагома і важлива, як і долі його мешканців. Вони міцно зрослися, як панцир із тілом равлика. І іноді здається, що ці люди — молодий студент, приватний детектив, дівчина-яка-любить-тікати-у-ніч і чоловік-який-вірить-у-вічне-повернення — носять увесь цей Париж на собі.

Молодість — саме та пора, коли можна іти геть без пояснень, заводити дружбу під небагатослівну пиятику за столиком кафе, лишатися на ніч у випадкових готельних номерах і апартаментах так, ніби навічно лишаєшся там мешкати, і проживати подумки різні варіанти життя, зазираючи в освітлені вікна чужих осель і уявляючи їх своїми. Всі ці настрої, мрії, цей спосіб життя ці люди, імен яких ви ніколи не питали, чиї таємниці не намагалися розлущити і розглянути під мікроскопом, — усе це так і лишилося у стінах кафе «Конде» разом із втраченою молодістю. [ тут француз Модіано з легким акцентом підспівує українцю Глібову — «А молодість не вернеться, не вернеться вона….»]

То якийсь такий химерно-тужливий роман, зітканий з монологів-спогадів персонажів. Автор по черзі дає їм слово, і з їхніх оповідей вимальовується історія Лукі, і в якісь моменти починаєш підозрювати, що, може, вона і є тією втраченою молодістю, за якою так тужать чоловіки?

Мені цей роман потрапив до рук у російському перекладі — і, може, це одна з причин того, що він не затягнув мене, не зачарував. Але це лише перше знайомство із нобеліантом Патріком Модіано, продовжити його я планую із досить свіжими українськими перекладами, і, думаю, наступне читання принесе значно більше насолоди:)

Патрік Модіано

 

Оставить отзыв