«Наші душі вночі» Кент Гаруф

Таким трепетним і ніжним, як крильця метелика, кохання буває лише у дуже юному — або зовсім літньому віці. Тоді, коли йдеться не про пристрасть, а про спорідненість душ. Душ, які тягнуться одна до одної і яким затишно бути поряд. Саме таким, дуже глибоким і ніжним є почуття між героями цієї книги, вдовою Едді Мур та вдівцем Луї Вотерсом.

Однієї теплої, майже літньої ночі Едді зробила Луї пропозицію, від якої він не зміг відмовитися: поєднати їхні самотності і спати разом. Ні, це не те, що ви — і майже усі жителі їхнього містечка — подумали: дійсно спати. Гріти холодні ноги і серця. І багато-багато розмовляти. А поговорити їм таки є про що, адже Едді й Луї, хоча й прожили досить довго в одному містечку майже по-сусідству і чули одне про одного усі містечкові плітки (від цього ніде не дінешся), але раніше не спілкувалися і майже нічого одне про одного не знали. Відкриваючи шухляди минулого і виймаючи із них святкові й буденні, улюблені і надійно заховані спогади, у цих нічних діалогах вони відкривають одне одному свої серця і душі.

Звісно, це не могло збурити місто — коли в міру порядні дідусь і бабуся, замість того, щоб спокійно доживати на самоті, починають «стосунки». Разом їздять на бейсбол, на пікніки і в невеликі мандрівки, разом ходять в місцевий ресторанчик. Ну і, звісно, він ночує у неї! Ці обставини — ідеальне середовище для культивування пліток, які поспішають донести і до найближчої рідні, доньки Луї і сина Едді. Мовляв, айайай, ваші батьки негідно поводяться!

У літньої пари на ці всі докучання є вагомий козир — вік: коли тобі за 70, ти вже не маєш часу зважати на те, що люди скажуть. Ти або береш до рук своє щастя, або ні. І спочатку Едді й Луї це дуже непогано вдається. Але вони не враховують того, що «турбота» рідних може бути дуже підступною. І коли Едді погрожують ізолювати її від єдиної рідної душі, яка її щиро любить і потребує, жінка готова здатися. Бо обирати між нововіднайденою спорідненістю душ і щастям єдиного внука — справа не така легка, навіть коли тобі 70.

Це дуже проста і дуже глибока книга про вміння бути ніжним, уважним і турботливим — і про те, яким жорстоким буває намагання «причинити добро». Про те, що з літами приходить мудрість і відкритість, а от молодість натомість може бути на диво зашореною нальотом стереотипів і комплексів.

Тут так багато звичайної буденності, повсякденних справ і ритуалів, що, здавалося б, «Наші душі вночі» мали б бути доволі нудною книгою. Але — ні, ні і ні. Звісно, якщо ви звикли до карколомних пригод, то ліпше пройти повз цю книгу. Але якщо вам хочеться лагідної любові, справжності і глибини, то вона вас зачарує.

Кент Гаруф

Оставить отзыв