#ЗКнижкоюНавколоСвіту — флешмоб від Vaenn

Вирішила долучитися до флешмобу від Ксенії-Vaenn — поступово прочитати книжки, дія яких відбувається в усіх країнах світу. Правило просте: на одну книжку — одна країна, навіть якщо дія відбувається у кількох, обираєш все одно одну. Формат звіту підгледіла теж у Ксенії. Пункти для цього посту визбирувала дуже довго — якось так виходить, що більшість із читаного останнім часом крутиться у чотирикутнику «США-Британія-Франція-Україна». Можливо, згодом спробую спеціально вибирати історії, які локалізуються в екзотичних країнах. А можливо, розширю (подрібню?) флешмоб, долучивши у рамках США завдання прочитати по книзі на кожен зі штатів, наприклад. Але поки що так.

Отож, моя перша 15-ка

Австралія та Океанія:

Нова Зеландія — «На  Зеландію!» Макса Кідрука. Насправді про цю країну тут можна дізнатися не дуже багато — те, що жити там дорого, яка там українська діаспора  і як виглядає тайфун, коли він проноситься у кількох кілометрах від тебе. Поки що закрию країну цією книжкою, але раптом якось трапиться щось цікавіше, то поміняю:)

Азія:

_____ (Нічого, і  це дуже прикро. Якщо цього року так і триватиме, то наступного зроблю собі флешмоб по азійських країнах)

Африка:

Камерун — «Гончаки Бафуту» Джеральда Даррелла. Ця книжка розказує про одну зі звіроловських експедицій Даррелла у Камерун, а точніше — у королівство (нині — містечко) Бафут.

Європа:

Великобританія -Ліси старої Британії, Шекспір і трохи легенд, які ідуть бекґраундом.  «Людський крокет» Кейт Аткінсон допомагає закрити цю країну.

Італія — красиво і соковито про італійське містечко і озеро Комо написав серб Срджан Валяревич.

Нідерланди — депресивно-різдвяний Амстердам  на сторінках «Щиголя» Донни Тартт.

Україна — словами менестреля східних степів Сергія Жадана. У віршах, так.

Франція — Париж і околиці без традиційної круасаново-шоколадної романтики, в романі Жана-Поля Дідьєлорана «Читець у ранковому експресі».

Польща — Маленьке польське містечко —  «Про Стівена Гокінга, чорну діру і мишей-під-підлогою» Катажини Ририх.

Австрія — нехай і повоєнна, зате колоритна — «Забуття» Тані Малярчук.

Швеція — «Пережити зиму у Стокгольмі» Агнети Плейєль. Насправді, крім Швеції там згадується ще багато країн. Але Стокгольм просто у назві рішає))

Данія — «Дівчина з Данії» Девіда Еберсгоффа — богемний міжвоєнний Копенгаген і болота Блютуса.

Південна Америка:

Беліз — країна-окрайчик на узбережжі Карибського моря де люди привітні до автостопників і щедрі на допомогу, а апельсини дешеві, як пісок, вигулькує на сторінках «Авантюри XL» Артема Чапая.

Північна Америка:

США — цю країну в літературі я почала любити завдяки Стівену Кінгу — ним же і заповнюю її. «Кінець зміни» і кінець трилогії про детектива Ходжеса — не найрепрезентативніший текст, але цілком таки США, як вони є.

Канада — і чудово про цю країну, її містечка, озера і людей розповідає нобеліатка Еліс Манро у збірці «Танець щасливих тіней».

Бонус:

Північний Полюс (за версією Толкіна) — «Листи Різдвяного Діда» як регулярний репортаж про життя на Північному Полюсі.