«Айван, єдиний і неповторний» Кейт Епплґейт

Це історія горили, самця зі сріблястою спиною Айвана, розказана ним самим. Це оповідь про те, що горили бувають вдумливішими, делікатнішими, співчутливішими і добрішими, ніж їхні двоногі родичі-люди. А ще це зворушлива історія міжвидової дружби, яка народилася у звіринці парку розваг.

Айван з’явився на світ у джунглях. Він іще пам’ятає батька-вожака, маму, сестру-близнючку й інших своїх родичів. Нині Айван живе у клітці міні-зоопарку, розташованого у не надто успішному парку розваг. Між першим і другим у нього було іще одне життя, «гламурне». Тоді Айван носив людський одяг, пив полуничний шейк, їздив з «батьками»-людьми на бейсбол і в кіно і задував на день народження свічки на торті. Але коли дитятко-горила стало рости і приносити забагато клопоту, його вирішили використати в інший спосіб. І ось в Айвана є лише кілька метрів особистого простору, у який крізь скляні стіни може зазирнути кожен перехожий, старий телевізор і намальований на стіні шматочк джунглів.

Але, окрім видимих, є ще й нематеріальні речі, якими володіє самець горили, — міцна дружба із песиком-який-гуляє-сам-по-собі Бобом, слонихою Стеллою і людскою дівчинкою, а ще — талант до малювання. І цього, здавалося б, достатньо, аби Айван і далі проживав своє нехай і не щасливе, але стерпне життя. Однак незабаром у них з’являється нова сусдіка — дівчинка-слоненятко Рубі. І її поява, а ще — дана Стеллі прощальна обіцянка перевертають життя Айвана догори дригом. І в нього нарешті з’являється мета — визволити маленьку Рубі із цього гиблого місця і зробити усе, аби вона жила у товаристві інших слонів у місці, де люди не знущаються, а дбають про тварин, — у зоопарку.

А що ж сам Айван? За багато років він не бачив у неволі жодної горили. І, звісно, він мріє про те, аби знову опинитися у товаристві собі подібних. Але разом із тим і боїться цього, адже нині він — занадто людина як на горилу і занадто тварина як на людей. Поставивши за мету допомогти Рубі, він відсуває власні бажання на другий план. Втім, це не значить, що справедливість омине його. Тож книга закінчиться хеппі-ендом.

Попри щасливе завершення, ця історія добряче покрає вам серце. Вона промайне дуже швидко — книга читається на одному подиху — але залишить шрами. Вразливість і мужність, відданість і самопожертва, всі ті неймовірні риси, якими наділені люди і тварини у цьому романі, всі ті трагедії, які доводиться їм переживати, — все це надовго осяде в пам’яті і душі і буде ще дого подумки повертати вас до Айвана, єдиного і неповторного.

А найнеймовірніше знаєте що? Айван — не вигаданий персонаж, а реальний самець горили, який роками жив у неволі й історія якого надихнула Кейт Епплґейт на цю книгу. І нехай вона по-своєму інтерпретувала її, додала нових деталей і доволі серйозно «перекроїла», ця історія все одно вражає.

 

Оставить отзыв