«Черешні з коньяком» Ніка Нікалео

Черешні з коньком — це такий незвичний десерт, на смак як саме житті — м’ясисте, насичено-солодке, гірке і хмільне. Ним іноді любить ласувати героїня-оповідачка Олена, журналістка глянцевого видання, яка веде колонку психологічних порад. В житті у неї з’являються тріщини: рубрику закривають і кажуть переформатовуватися під побажання спонсора, у довколажурналістських справах постійно підсовують якісь пропозиції, які передбачають угоду з власною совістю, чоловік нею не цікавиться, а якось ще й попадається на очі в найромантичнішій кав’ярні міста із букетом орхідей.

Впевнена у тому, що у благовірного «хтось є», Олена тим часом освоює соцмережі і пірнає у віртуальне спілкування із колишніми однокласниками, які розбрелися по світу. Зрештою, усе це — не без посередництва пишної і жвавої колеги Жанки — виливається у закручену історію,у якій знайдеться місце двом чи то реальним, чи то вигаданим адьюльтерам, одному вбивству, романтичній подорожі та іншим атрибутам цікавих жіночих романів.

Втім, є одне «але». Окей, навіть не одне, але якщо ми вже заговорили про сюжетні хитросплетіння, то от головна їхня проблема у тому, що авторка іноді перестрибує з однієї історії на іншу надто несподівано і різко,що не одразу можеш оговтатися і зрозуміти, про що йдеться, а іноді ниточки історій взагалі лишаються обірваними. І навіть спроба авторки наприкінці нарешті звести все докупи не рятує, бо бахрома обірваних ниточок то там то сям проступає крізь текст і теліпається на вітрі.

Друге «але» полягає у тому, що особисто мені вкрай важко сприймати текст, якщо я не симпатизую оповідачеві, з вуст якого він звучить. Тут же оповідачка дивиться на усіх зверхньо і почасти презирливо, подругу-Жанку назвичає то товстухою, то товстункою, всіляко акцентуючи на її начебто проблемах із фігурою і — що випливає звідси — з чоловіками, колишніх однокласниць/ків, які досягнули успіху (фінансового зокрема) вважає меркантильними і надто прагматичними (читай — бездуховними), а сама ж — «я нє такая». Така «зірковість» і «білопальтовість» у поєднанні з вузьколобістю (вийшла за заможного — вийшла за гроші, виїхала за кордон — хотіла вхопити іноземця та інші стереотипні судження) викликає шалене роздратування.

Моралізаторство — це третє «але», яке, як на мій смак, шкодить книзі — хоча припускаю, що читачам, які і самі люблять понарікати про те, яким цинічним, приземленим, споживацьким і безчесним став цей світ, воно навіть припаде до смаку. Втім, розгорнуті псевдофілософські монологи на тему «куди все котиться» інколи настільки перебивають сюжет, що доводиться перегортати кілька сторінок назад, аби довідатися, на чому ж там історія зупинилася.

Отож, це абсолютно, на сто відсотків «не моя» книга. Але не сумніваюся, що у неї знайдуться фанати. І якщо ви любите життєві історії про «порядних панн» з іскристим хеппі-ендом, на дозвіллі філософствуєте про те, що колись жилося ліпше, ніж тепер, і нормально ставитеся до людей, які люблять попліткувати про недоліки інших, то вам «Черешні з коньяком» як текст точно засмакують.

А от мені тепер цікаво, які на смак черешні із коньяком у форматі десерту. Гайда дегустувати? 😉

 

Оставить отзыв