«Таємнича історія Біллі Міллігана» Деніел Кіз

Це документальна історія про один із найнезвичайніших випадків у психіатрії із діагнозом «множинна особистість», і розпочинається вона як кримінальна хроніка. Біллі Мілліґан був тихим вродливим юнаком, якого звинуватили у пограбуваннях і зґвалтуваннях. Обставини його затримання та й поведінка «злочинця» вказували на те, що у нього щось не те з  психікою — ну або він геніальний симулянт. Сторона обвинувачення була впевнена, що ця справа на 100 відсотків виграшна. Адвокати сподівалися, що клієнта можна буде визнати неосудним. Але того, що виявилося насправді, і запідозрити не міг ніхто. У тілі Біллі, у його голові жило більше двох десятків різних «людей», і переважно жоден із них не знав, що робить інший.

Я ніколи не скаржилася на брак уяви, але цей випадок направді уявити було дуже складно.Уявіть, що у вас вживаються різні особистості — не просто «хороший і поганий близнюки», а 24 цілком собі повноцінних особи, серед яких — трирічна американська дівчинка і дорослий британець-інтелектуал, молодий юнак, здатний забалакати будь-кого, і підозріливий комуніст з Югославії, ортодоксальний іудей і юна лесбійка. Десь поміж ними усіма ховається «стрижнева особистість», «справжній» Біллі. І поміж ними існують специфічні стосунки, такий собі суспільний договір всередині однієї голови, де існують чіткі правила — скажімо, дбати про «малечу» і жінок.

Отож, уявіть, що у вашій голові живе ціла сім’я. І вона контролює ситуацію, живе ваше життя частіше, ніж ви. Власне, «вона» — це і є «ви», розбиті на десяток скалок. Кожна із них втілює якусь грань вашої особистості, відповідає за найважливіші речі — переживання болю, вміння любити, вміння захистити себе. Якби їх зібрати докупи, то вийшла би цілісна, повноцінна і з біса розумна людина. Але ці «люди в голові» занадто автономні, і якщо одні усвідомлюють, що, злившись докупи, вони можуть одужати, а це — єдиний шлях до нормального життя, то інші не дуже хочуть втрачати ту владу чи самостійність, яку вони мають, керуючи тілом.

Важливо, що в цьому романі, який легко виглядав би фантастичним, якби не базувався на документальній основі, значення має не лише сам прецедент, а і його бекграунд — те, що спричиило розпад Біллі на множинні особистості. А це — насильство і важке дитинство, з надлишком потрясінь і браком уваги і любові. Побої і згвалтування, пережиті дитиною, часто штовхають її саму у дорослому віці на подібні речі. Часто на такому ґрунті виростають маніяки (колишній ФБРівець Джон Дуглас багато про це розповів у своїй книзі «Охотники за умами»). Знущання вітчима, із згвалтуваннями включно, не зробили Біллі серійним убивцею. Вони у буквальному сенсі розбили хлопця на багато уламків, кожен з яких зажив своїм, украденим в інших, життям. Яка роль у цьому всьому мами? Чому вона не захистила сина? Чому вона не помітила того, що з ним коїться? Ці питання турбували мене впродовж усієї книги, і частко я отримала на них відповіді.

У «Таємничій історії Біллі Міллігана» справді дуже багато  захопливих, інтригуючих моментів. Загадки людського розуму взагалі цікаво розгадувати. Але ще у ній багато найболючішої, настрашнішої, найчорнішої життєвої драми. Тож читати її ой як непросто. Тим паче, що й стиль викладу такий, дещо «протокольний», бо історію Біллі ми багато в чому відчитуємо через офіційні документи. Знаю, що у багатьох не вистачає терпцю і вони покидають книгу. А хтось дратується через фінал, який виявляється зовсім не таким, як хотілося б. Але автор у цьому не винен — історію Біллі Міллігана писало життя, а він тільки зафіксував і увиразнив її. Мене ця історія зачепила. Чи зачепить вас — не знаю. Спробуйте, дійзнаєтеся.

Деніел Кіз

Оставить отзыв