«Гаряче молоко» Дебора Леві

Ідеальна книжка для спекотного серпня. Дія її відбувається у гарячій Іспанію, де спеку піщаних узбереж не може достатньо притлумити навіть море, переповенене медузами-ауреліями, укуси яких боляче жарять і лишають по собі шрами. А персонажок книги, маму Роуз і доньку Софі, поєднує такий хворобливий, задушливий зв’язок, що ці родинні узи хочеться чимшвидше скинути — як і будь-який одяг при +35, зрештою.

Отже, історія починається з того, що Софі, молода жінка з грецькою зовнішністю і таким же грецьим прізвищем, успадкованим від тата, привозить свою матір-британку Роуз в Іспанію, у клініку доктора Гомеза.  У Роуз дивна хвороба — її мучить біль, ноги терпнуть і не слухаються, більшість часу вона не може ходити, хоча жоден із лікарів не може поставити діагноз. Софі мусить бути «її ногами» — водити під руку, накульгуючи у такт, чи возити у візочку, приносити воду і всіляку обслуговувати. У хороші дні Роуз цілком може це робити сама. Але коли донька поряд, усі симптоми повертаються.

Власне, уважний читач майже одразу може запідозрити, що діагноз тут дуже простий — небажання відпускати. Роуз обмотує доньку своєю «хворобою», наче пуповиною, прив’язує до себе. І Софі не почувається повноцінною особистістю, вона радше «милиця» чи «протез» для хворої матері. Певний час дівчину, яка втратила зухвалість і впевненість це навіть влаштовує. Але лікар Гомез не дарма править дурні гроші за своє лікування — його терапія вкупі з цілющими силами сонця і моря таки діє. Вкрасти рибу, навчитися кермувати автом, багато гуляти, поїхати в гори, полетіти в Афіни до батька…Робити все, аби бути далі від матері, аби послабити цей зв’язок, аби мати нарешті сама почала піклуватися про себе і робити все, те, що їй дійсно корисне.

Власне, тут, в Іспанії, Софі теж лікується і намагається зрозуміти, хто вона є. Чому диплом антрополога припадає пилом? Чому замість писати докторську в Америці вона робить каву і пече гірко-солодкий сирник у лондонській кав’ярні? Чому, тримаючи цитату з Маргарет Мід над своїм ліжком, вона усі життєві ситуації сприймає як цікаве середовище для польових досліджень, але не робить їх? Терапія жалами медуз і любовною жагою пробуджують бажання нарешті звільнитися, попіклуватися про себе, а не лише про матір.

Ми так і не дізнаємося зрештою, чи пройшло лікування успішно, чи не сталося рецедиву, чи після Іспанії у Софі і Роуз почалося нове, живе життя. Але прогноз, як то кажуть лікарі, був обнадійливим. І це добре.

У «Гарячому молоці» ви зустрінете не лише хвороби, занадто міцний зв’язок матері й доньки, батька, який покинув дитину без грошей і підтримки, і лікаря, який невідомо чи таки геній, чи просто любить напустити туману. Тут на вас чекає сильна любовна жага — ні, не любов, а бажання любові, яке не зважає на гендерні умовності, — гаряча, як небо Іспанії, пекуча, як море, повне аурелій.

«Гаряче молоко» — роман, схожий на марево. Якщо теми, заторкнуті у ньому, близькі і важливі для вас, вам буде корисно у нього зануритися. Якщо ні — то прости приємно у цьому мареві поблукати.

Дебора Леві

Оставить отзыв