«Рік у Провансі» Пітер Мейл

Франція, любов моя, — моя мрія ще з дитинства. Правда, у дитинстві я мріяла «побачити Париж і залишитися в ньому», але з часом почала все більше закохуватися у Прованс. Прованс, зрештою, я теж досі так і не бачила, і розумію, що мої уявлення про нього — це сконструйовані картинами, фільмами і книгами міфи. Це, втім, не заважає мені його любити. І великою наснагою для цією любові є романи британця Пітера Мейла, який теж колись так закохався у цю французьку провінцію, що взяв і оселився там. У цьому романі він описує свій перший рік життя у Любероні, і він, окрім постійних клопотів з ремонтом придбаного будинку та знайомства з численними сусідами і майстрами, наповнений різноманітними сезонними приємностями і цікавинками.

Тож чим особливий рік у Провансі?

Січень — це розкішні святкові ланчі і пронизливий, сильний і холодний містраль, який задуває у найзатишніші куточки дому. Це неповторний запах дров у каміні і ситна селянська їжа.

Лютий — це біла тиша містечок і сіл, захованих під товстою сніговою ковдрою. Це телефонні дзвінки рідних, друзів і «знайомих знайомих», які хотіли б скористатися гостинністю господарів і провести літо у Провансі. Це вилазки до місцевих ресторанчиків і знайомство з найсмачнішими стравами прованської кухні.

Березень — це пора виводити техніку на поля, садити нові кущі винограду, чистити басейни. А ще це сезон трюфелів — полювання на них у лісах, на ринках, у ресторанчиках.

Квітень — це місяць, коли небо тішить своєю синявою, розцвітають вишні,а в Провансі з’являються перші гості — переважно, іноземці, котрі хочуть придбати тут нерухомість. Це відвідини місцевих ринків і обіди на терасах кав’ярень.

Травень — це місяць, коли на вулиці і траси виїжджають велосипедисти, господині висаджують лаванду, біля садиб з’являються мандрівні збирачі вишень, а в будинках  — перші гості (і тоді життя господарів стає нестерпним).

Червень — це відкриття для себе сусідніх містечок і сіл, їхніх ресторанчиків і кав’ярень, їхніх звичаїв.

Липень — це нашестя туристів, і традиційна гра boules

Серпень — це місяць, коли Прованс переповнений туристами (переважно тими, які прямують на Лазурне узбережжя), а в містечках влаштовують ярмарки і різні атракціони — наприклад, козячі перегони.

Вересень — це час, коли усі виходять на полювання, облаштовують свої винні погреби і відвідують сусідів-виноробів з дегустаціями.

У жовтні на полях і лісах збирають шампіньйони,а на полях — виноград.

У листопаді вступають до Спілки виноробів, вибирають найкращу оливкову олію, одягають теплі светри і ніжаться біля каміна з зимовим вином.

А грудень — це місяць, коли листоноша, пожежники і сміттярі невимушено збираюьб передріздвяні чайові, на кухнях готують фуа гра і запечену баранячу ногу, влаштовують святкові обіди з шампанським і святкують прованське Різдво:)

Ну а крім усіх цих речей, герої роману займаються ремонтом у своєму домі, який супроводжується різноманітними курйозами і перипетіями, міні-катастрофами і дивовижними порятунками. Тому можна сказати, що «Рік у Провансі» — це роман про смачну кухню, маленькі радощі і великий ремонт. Дуже атмосферний роман:)

Пітер Мейл

Оставить отзыв