«Geek girl» Holly Smale

е с

Читання цієї книги стало для мене, так би мовити, a little bit challenging. Річ у тім, що досі мені якось не ставало відваги читати сучасну художку, не скорочену й не адаптовану, мовою оригіналу — англійською. Але завдання Літнього челленджу від Yakaboo і та обставина, що оригінал книги, яка в українському виданні коштує більше сотні гривень, я знайшла на секонді за двадцятку, підштовхнули мене спробувати. І, мушу вам сказати, це було не складно й не боляче, зате дуже-дуже весело.

Отож, знайомтесь — Геррієт Меннерс. Дівчина, яка любить документальні фільми, енциклопедії і точні факти (настільки, що аж шукає в Оксфордському словнику слово «гік» і підкреслює його значення ) і не любить моду (настільки, щоб намалювати помадою прищики на обличчі і прикинутися хворою, аби не йти на місцевий фешн-вікенд). Натомість її найліпша подруга Нат із п’ятирічного віку мріє про кар’єру моделі. І ось настає день якого Нат так довго чекала: на ось цьому згаданому фешен-вікенді мають бути представники відомого модельного агентства «Інфініті Моделс», і вони полюватимуть на нові обличчя. Дівчинка впевнена, що ось-ось настане той зоряний час, до якого вона йшла стільки років, вивчаючи всі тенденції і тренди і відмовляючись від солодощів.

Але магія працює трохи не так. Магія стається не тоді, коли ти на неї чекаєш, а тоді, коли зовсім не сподіваєшся. Магія завжди стає сюрпризом. Це знає Геррієт, але не знає Нат. Відтак, все йде зовсім не за планом (у цій книзі плани взагалі часто ламаються, що засмучує нашу geek-girl, фанатку планування). І Нат замість того, щоб бути поміченою, губиться в юрбі. А Геррієт псує кількадесят дизайнерських капелюшків, руйнує кілька стелажів, ховається під столом — і потрапляє в руки найекстравагантнішого модельного агента Вілбура, який береться зробити дівчину обличчям одного з найбільш відомих модних брендів.

Далі на юну Геррієт чекає багато терзань (зокрема, через те, що вкрала мрію найлішої подружки), брехні (бо мачуха-юрист, яка справді дбає про дівчину як рідна мати, не схвалює тієї афери з моделлінгом), сумнівів щодо фаху («взагалі-то я хотіла стати палеонтологом»), і цього всього я вам переповідати не буду.

Поговорити хочу про інше — про те, що мене цікавило з того моменту, коли я почула про цю книгу: що стало вирішальним фактором, аби дуже розумна школярка-інтелектуалка, якій не цікава мода, погодилася бути моделлю? Відповідь проста: бажання перетворитися з гидкого каченяти на метелика. Авжеж, хоч зовнішність у Геррієт, очевидно,цілком приваблива, але любов до енциклопедій і одягу з мультяшними принтами, уся ця «гіковість» робить її мішенню для цькування. І «лідерка» їхнього класу Алекса з насолодою із неї знущається. «Мода може зробити мене іншою, популярнішою», — думає Геррієт. Але чи спрацює магія моди? У якому-небудь Барбі-мультфільмі точно спрацювала б, але тут — інша історія. Геррієт дуже цікаво роздумує і говорить про роль моди і про те, навіщо вона потрібна людям — і їй самій зокрема.

Взагалі уся ця історія модельного успіху дівчинки-гіка виглядала б абсолютно дико для учасниць якого-небудь проекту «Супермодель по-українськи»: відібрана агентом, Геррієт практично одразу стає «обличчям» бренду, летить на зйомки в іншу країну, не знаючи нічого про позування перед камерами, а потім, потренувавшись якісь півгодини, виходить на подіум закривати показ. А де ж ці виснажливі тижні тренувальних дефіле?  Не знаю, наскільки реалістично відтак звучить історія Геррієт, але підозрюю, що справжніх моделей, які б її прочитали, вона добряче роздратувала 🙂

А мене зачепило інше — візія Москви. Саме туди, в Росію летить на свої перші зйомки героїня, і дуже цікаво (і, чесно кажучи, неприємно) читати те, як вона її сприймає. Для британської школярки Росія, відчитана у підручниках з історії, музики і мистецтва, — це земля революцій і вродливих жінок у хутряних шапках, земля відкритої душі і затишку, земля барвистого собору Василя Блаженного і вишуканого балету. І ніякого тобі Путіна, ага, ніякого тоталітаризму, ніякого страху. Зрозуміло, що типова британська школярка, скоріш за все, не цікавиться актуальною міжнародною політикою і не розбирається у 50 відтінках страху, притаманного путінському режиму. Але така романтизація Росії серед мільйонів читачів-підлітків для мене виглядає дуже неприємно і прикро.

Якщо ж взяти у дужки Росію і пов’язані з нею мої емоції, то сама книга — дуже весела. У ній дуже багато гумору, іронії, самоіронії і навіть доречного сарказму. Всі відтінки смішного, коротше кажучи 🙂 І дуже круто читати ці жарти в оригіналі. Хоча деякі з них трохи балансують на межі — приміром, тато Геррієт поганий настрій своєї дружини щоразу спихає на «ці дні» і каже, що вона перетворюється на вовкулаку. Ну, таке, звучить сексистськи. Але крім цих, смішних моментів набагато більше 🙂

Holly Smale

 

Оставить отзыв