«За синіми дверима» Марцін Щигельський

Коли достатньо довго і розпачливо стукати у сині двері, то, відчинивши їх, можна побачити зовсім не те, що сподівався. Цей секрет несподівано відкриває для себе дванадцятирічний Лукаш, звичне «варшавське» життя якого – з плазмовим телевізором, айфоном та іншими ґаджетами – зруйнувалося в одну мить в автокатастрофі. І ось його мама лежить в комі (без особливої надії на одужання), його ноги, травмовані в аварії, пронизують блискавки болю, а комфортний побут в столиці доводиться змінити на безбарвне життя з маминою сестрою у малесенькому приморському містечку, де є лише жменька однолітків, та й ті ставляться до нього вороже.

Лукашу дуже важко прийняти нову реальність — те, що мама _може_ не прокинутися, до Варшави він _може_ не повернутися, а великий і красивий, але страшенно занедбаний пансіонат «Високий берег» _може_ стати його домом. За інших обставин він міг би тішитися — тітка Агата ставиться до нього дуже добре, великий будинок з безліччю кімнат надихає на те, щоб їх досліджувати, зовсім поряд — красиве і сильне море, а ще нарешті він отримав шанс дізнатися щось про тата, якого ніколи не знав. Але тінейджерська впертість — міцна штука. Тому Лукаш чіпляється за уламки минулого, відчайдушно сподіваючись, що все стане на свої місця. Від неприємної реальності він ховається за синіми дверима, у кімнатці, яка колись належала його мамі. І одного разу після маленької витівки йому вдається відчинити портал і виявити за синіми дверима дивовижний сріблястий світ, який наповнює його спокоєм.

Кожен нормальний 12-річний хлопчик, побачивши якусь цікаву дивовижу, піде її досліджувати. Лукаш так і робить. Раз по раз після спеціального стуку відчиняючи сині двері, він все далі заходить у сад зі срібними деревами і плодами, між яким пурхають дивні птахобабки. Аж поки не знаходить покинуте місто, а в ньому — моторошного чоловіка на ім’я Кривавець, який зцілює Лукашевий біль, але натомість дарує йому дещо, що поставить звичний хлопцю світ під загрозу вимирання.

Під прицілом небезпеки вчорашні вороги можуть стати друзями. Так і місцеві підлітки, Моніка, Кролик і Блішка, які ще вчора цькували Лукаша і погрожували його побити, кидаються розгубленому хлопчикові на допомогу. З них виходить незлецька команда, спроможна врятувати і тітку Агату, і весь світ.

«За синіми дверима» — це саме та книга, яку можна включити до списку книг з несподіваними сюжетними поворотами. Я вам, звісно, спойлерити не буду, але скажу, що мої реації були приблизно такими «Вау, яка магія!» — «А непогана наукова фантастика!» — «Нічого собі ігри розуму!», і між кожною з цих реакцій ловила себе на думці «Оце так поворот!». Тож ця книга вас точно зачепить і заінтригує.

До речі, вона ще й вторік була екранізована, тому раджу знайти фільм «Za niebieskimi drzwiami» і подивитися, як візуалізувалася уся ця магія. Ось, наприклад, кадр із фільму.

Ця книга справді мені дуже сподобалася. Але трохи шкода, як обірвалася одна із сюжетних ліній. Адже за іншими дверима пансіонату ховалися інші світи, які Лукаш міг відкрити — але, поглянувши на два із них, далі не пішов. Цікаво, що було/могло бути там? Письменник лишив за собою майже-відкритий фінал, а «Великий берег» лишив собі багато загадок. А це, здається, хороший ґрунт для фанфіків. Цікаво, польські підлітки уже почали їх писати? 😉

Марцін Щигельський

 

Оставить отзыв