«Майя та її мами» Лариса Денисенко

Це дуже проста і фантастично красива книжка на дуже непрості теми, яку написала письменниця і правозахисниця Лариса Денисенко і видало видавництво «Видавництво», відоме своїм серйозним підходом до якості текстів, художнього оформлення і поліграфії. А ще ця книга викликала скандал на Форумі видавців: через погрози певних радикально налаштованих організацій довелося відмінити одну з її презентацій. Натомість «Видавництво» виклало «Майю» у вільному доступі. І от що. Прочитавши її, я ще міцніше впевнилася у думці, що особи, які ставляться до цієї книги вкрай вороже, далі заголовку не читали.

Бо книга ця насправді не про «двох мам» (хоча чому так бомбить від того, що дитину виховують дві жінки? ). Ця книга — про різноманіття і про прийняття, про те, що життя буває різним і бентежним, але від цього діти, які потрапляють у різні умови, народжуються у різних сім’ях і переживають різні зміни,гіршими не стають.

Героїня-оповідачка Майя розповідає читачам про себе і свій клас. У ньому є різні дітки — переселенці зі Сходу України і з Криму, білоруси, кримські татари і роми. Хтось із них народжений «з пробірки», а хтось — усиновлений. Є дітки, батьки яких розлучилися, є дітки, батьки яких поїхали на заробітки. Хтось живе з татом і мачухою, а від мами отримує листівки, хтось — із мамою і вітчимом. Словом, варіативність нашого суспільства у всій красі. Але у всіх цих дітей із різними історіями є дещо спільне: вони живуть у сім’ях, де панують повага і  любов. 

А про те, що усі ці варіанти сімейних укладів прийнятні, а діти з цих сімей одинаково хороші, розповідає класна вчителька пані Юля. Саме її, прості і мудрі, сповнені порозуміння і тепла слова переказує маленька Майя читачам.

Чи є ця книжка шкідливою? Особисто я жодної шкоди в ній не бачу. Чи є вона корисною? Так! Чим саме? Насамперед тим, що здатна відвищити градус порозуміння і довіри в нашому розшарпаному суспільстві. Звісно, у тому разі, якщо читати її без упереджень.

До слова, літературні критики висловлюють сумніви щодо художньої цінності і правдоподібності цієї книжки. Оскільки я не літкритик, то можу собі дозволити більше — говорити не про відповідність вимогам і канонам, а про мою суб’єктивну  рецепцію. І, звичайно, не можна не помітити, що «Майя та її мами» — книга, яка фактично не має сюжету. Це книга-представлення книга-пояснення, книга-посібник, якщо хочете. Втім, для того, аби так просто і разом із тим проникливо говорити дітям про такі непрості речі, як-от про тата, який зник ще до народження дитини: «Данилкова мама не шукає тата. Іноді люди не хочуть, щоб їх шукали» , треба неабияка письменницька майстерність. Бо саме такі болісні життєві ситуації часто вимагають проговорень — зник не тому, що їх не любив, не тому, що вони погані, а просто тому, що не хоче, аби його шукали.

Навіщо ця книга дітям? Бо діти жорстокі. І йдеться навіть не про те, що когось виховують дві мами чи два тати  — погодьтеся, це не та ситуація, яка зустрічається в нашій країні найчастіше. Але від несприйняття таких дітей — один крок до цькування дітей, яких виховує хтось один із батьків, або тих, кого всиновили, або тих, хто має вітчима. Діти вміють робити боляче один одному. Але якшо вони розумітимуть, чому все так і отак, то, можливо, цієї жорстокості стане менше.

Як я вже й казала, «Майя та її мами» викладена у вільний доступ. Але я все-таки раджу купити її для домашньої книгозбірні. Бодай заради неймовірно красивого і ніжного оформлення. Ілюстрації, які створила Марія Фоя — це просто диво.

Лариса ДЕНИСЕНКО

Оставить отзыв