#КнижніМісця: центр Шептицького

«Єдина бібліотека, збудована і відкрита за час незалежної України»,  «Найсучасніша бібліотека країни», «Бібліотека 3.0» — усе це про Центр митрополита Шептицького. І все це правда. Заклад відкрили на території університетського містечка Українського католицького університету щойно 10 вересня. До нього одразу ж потягнулися сотні студентів, науковців, інтелектуалів і книголюбів з різних куточків країни. Що вабить їх — затишні куточки для навчання, мальовничі тераси, вільний доступ до видань чи можливість відпочити і попити кави, не виходячи з бібліотеки?

Мені випала нагода відвідати Центр Шептицького в рамках програми Другої польсько-німецької школи для молодих журналістів. І маю сказати, що в цьому місці я переконалася: рай для українського книголюба існує, і зараз він — у Львові 😉

Аби не писати багато тексту, я вибрала 10 речей, які мене захоплюють у Центрі Шептицького.

  1. Архітектура. Поки новобудови балансують між понурим «совком» і кітчевим «бикоко», тут ми можемо помилуватися чудовим зразком сучасної архітектури. Архітектор Стефан Беніш спробував у будівлі втілити її філософію, тому корпус бібліотеки, якщо придивитися до неї збоку, нагадує стосик книг.
  2. Відчуття свободи. Жодних тобі строгих тітоньок, які сидять на вахті і одразу ж кидаються на свіженьку «здобич» — хто такий? чого прийшов? де формуляр? У Центр Шептицького ти можеш зайти і навіть не піднятися до книгозбірні, що розташована на другому поверсі. Можеш просто потусити, поспілкуватися з друзями, попити кави чи перекусити у відкритій кав’ярні.
  3. Вільний доступ. Можна просто гуляти між полицями, торкатися барвистих корінців і гортати ті видання, які тебе зацікавили. У вільному доступі знаходиться до 80 % бібліотечних фондів. Для того, щоб дістатися до них, не обов’язково бути студентом чи викладачем УКУ, досить лише оплатити абонемент. Виняток — фоліанти з відділу стародруків і рідкісних видань. Їх випадковим відвідувачам на руки не видадуть.    
  4. Коворкінг для тих, хто працює в групах/комфорт для інтровертів. Замість традиційних читальних залів з громіздкими столами і настольними лампами — багато сонячного світла і по-різному організований простір. Хочеш — тусуйся разом з коліжанками, зсунувши крісла докупи, хочеш — вилізь з книжкою на підвіконня і влаштуй собі міні-хюгге, а хочеш — заховайся в кабінці, і ніхто не побачить, що ти там читаєш і що пишеш.

    Освіта — ключ до майбутнього, а Центр Шептицького — місце, де твориться майбутнє. Саме тому тематичний кластер "Освіта" від Форуму Видавців, проводиться у нашому Центрі. Від завтра і до суботи будемо говорити про проблеми в освіті та шукати креативні рішення, що допоможуть збудувати гідну систему навчання у нашій країні! Welcome😊 За фото дякуємо @kate_ua00 #центршептицького @уку #форумвидавців #sheptytskycenter #ucu #lvivbookforum

    A post shared by Центр Шептицького (@sheptytskycenter) on

  5. Діти в порядку. Так-так, якщо ти мама або тато, і ти працюєш/навчаєшся, ти можеш прийти у Центр Шептицького почитати-пописати, а дітей лишити в дитячій зоні. Це яскрава і комфортна ігрова кімната, в якій є багато крутих дорогих книжечок («ВСЛ»івські «Карти»  та «Під землею/під водою» Мізелінських, «Червона книжечка» від видавництва «Основи» та інші видання, які придбати додому не кожному по кишені). З дітлахами там проводять час студенти — майбутні соціальні педагоги.Бавляться, вигадують історії, читають — словом, виховують наступне покоління студентів УКУ 😉

6. Свіжа книжка + свіжа кава*. Це  ідеальне для кожного книгомана поєднання.  У холі Центру — стелажі з видавничими новинками і новими надходженнями. Тут же і зона кав’ярні. Тому кожен відвідувач може взяти ніжне лате чи ароматний еспресо, примоститися за столиком і погортати «Оригіналів» Адама Ґранта чи «Як писали класики» Ростислава Семківа.

_________

*Або чай

7. Мультимедійність і нові технології. Електронними каталогами і швидким комп’ютерним пошуком нині навіть завсідників Вернадки не здивуєш. Але Центр Шептицього має дещо більше. Приміром, на першому поверсі можна оглянути виставку про життя видатного митрополита, ім’ям якого названо заклад, і відсотків на 80 вона мультимедійна. Є звісно і кілька традиційних експонатів — наприклад, книги, що належали Шептицькому, або елементи його священницького вбрання. Але основну інформацію можна дізнатися зі зручних планшетів з великими екранами. Завдяки зрозумілій навігації навіть школяр може легко знайти будь-яку інформацію про життя Андрея Шептицького.

8. Інстаграмність. Усі ці поєднання кольорів, ці локації, ці книжкові полиці, ця архітектура ніби створені для того, щоб туди приходили зробити якнайкрутіші фотки для свого Інстаграмчика. Ну а принагідно й почитати — чом би й ні 😉

Привет! 🌟 У меня завёлся новый зверь — лайко-попрошайка! Питается сердечками и рейтингами 🙊🐙 вообще безобидное такое, главное, что с Адольфом не конфликтует. У нас вообще главный жизненный принцип — хомяк должен быть доволен🐹 Не дайте зверюшке сдохнуть — ставьте ❤️ На фото платье-свитер или свитер-платье из последнего))) очень удобный! В таком чувствую себя как раз достаточно изысканно чтобы быть феей и при этом жить своей обычной абсолютно не изысканной жизнью )))) . . . #crochetdress э #lacedress #dresstokill #dresstoimpress #crocheteveryday #prettydress #whitelace #fashiondress #partydress #coctaildress #crochetlove #crochetersofinstagram #вязаниеназаказ #вязаниекрючком #вязаниеknitting #вяжутнетолькобабушки #alinkoti_crochet #свитеркрючком #свитерспицами #свитерукраина #теплыйсвитер

A post shared by 💫Crochet 💫Designer 💫LaceDress (@alin.koti) on

І тут я подумала: "Може, на Богослов'я?" Здався мені той медичний😂, коли у Львові така махіна стоїть😍 Без перебільшень, я б тут жила😌 . Всередині є кімнати для навчання, в яких є крісла, обгороджені по сторонах, як маленький будиночок — просто ідеально🙊 Бібліотеки, аудиторії (біля яких я майже плакала, бо згадувала рідненький ЛНМУ😩) — все тут створено для розвитку і бажання вдосконалюватися😄😌 До речі, в студентському кафе я їла печені баклажани🙈🙊👍🏻, їла і плакала😂

A post shared by Vika Kuts-Karpenko (@vikakutskarpenko) on

9. Тераси. Коли ми відвідували Центр Шептицького, погода не запрошувала посидіти там (хоч і хотілося!). Але, судячи з фоток в тому-таки Інстаграмі, на терасах люблять працювати студенти — свіже повітря, яскраві меблі і приємні краєвиди надихають на круту роботу.

10. І — last, but not least — концептуальність. Я дуже люблю, коли якісь масштабні речі втілюють цілісно і продумано. А тут кожне вікно, кожен стілець, кожна зона влаштована для того, щоб відвідувачам, користувачам було максимально зручно, між книжкових полиць — затишно, а в читальних і робочих зонах — вдосталь природного світла.  Нарешті, нарешті будівля, яка піклується про людину!

А ви вже бували у Цетрі Шептицького? Як враження?

 

Оставить отзыв