«Фріда» Ітзіар Міранда, Хорхе Міранда

Фріда Кало — одна з моїх улюблених художниць і «жінок-в-історії». Я люблю її картини і захоплююся її біографією (окей — я знаю її лише з фільму з неймовірною Сальмою Хайєк, ну і з Вікіпедії теж, тому ще один спосіб дізнатися більше -читати книги). Коротше,мені дуже хотілося познайомити із Фрідою мою Саньку (Санька — то моя донька, якій 9 років і яка мріє стати художницею). Книжку спочатку прочитала вона, потім я, тому відгук буде такий — трохи змішаний.

Найперше мене зачарувало ніжне-ніжне і красиве оформлення. Воно, звичайно, трохи не в стилістиці Фріди, яка любила глибші і насиченіші кольори. Зате воно пасує «дівчачій» серії про відомих жінок (хоча — тут волає мій внутрішній цензор — це пахне сексизмом, бо хто сказав, що дівчаткам мають подобатися пастельні тони). Менше з тим, візуально книжка справді дуууже симпатична. А що ж всередині?

Всередині нас зустрічає восьмирічна іспанська дівчинка, яка забила пальця, змушена кілька днів лежати в ліжку і, дізнавшись від мами історію Фріди Кало (яка довгими місяцями була прикутою до постелі), переповідає її юним читачам. Важливо, що до історії увійшли всі важливі віхи з життя художниці (крім комунізму і Троцького, але навіщо воно дітям?) — хвороба, аварія, довге лежання,  Дієго Рів’єра, поїздка до Америки, успіх. Про все це оповідається простими і доступними словами. Цікаво, що автори не оминають навіть той факт, що поки Дієго змінював численних коханок, Фріда теж мала стосунки, зокрема й бісексуальні.

У книжечці є і про мистецтво, і про Мексику, але все-таки головна увага приділена Фріді, її особистості. Натомість Дієго зображений як вкрай неприємний тип, і оповідачка кілька разів зауважує, що незрозуміло, як в таку жабу можна було закохатися)))

Що мені не дуже сподобалося, так це те, що оповідачка, розказуючи про Фріду, часто апелює до свого досвіду, наприклад, от Фріда могла годинами дивитися, як малює Дієго, а як так само можу дивитися на свого дядька, який готує їжу, бо коли людина чимось захоплена, це красиво. Воно наче й виправдано, такий прийом наближає історію до восьмирічного читача, дозволивши співставити із власним досвідом. Але мені цих моментів було забагато.

Загалом же «Фріда» — це книжка, яка захоплює, чіпляє і викликає емоції. Хоча мою Саньку найбільше вразила не трагедія Фріди чи її воля й талант, а віроломство її першого серйозного кохання, Алехандро. «Уявляєш, вона потрапила в аварію, а її наречений, засранець такий, в Європу втік!» — обурювалася мала)) Але такий формат історій їй дуже сподобався. Тепер чекає наступну книжку з серії «Міранда», про Коко Шанель:)

І трішки про авторів. Інформацію про них я змогла знайти аж в іспанській Вікіпедії!:) Виявляється, серію «Міранда» започаткувала досить відома іспанська акторка Ітзіар Міранда і її брат Хорхе. Ось вони красиві:

Оставить отзыв