«Балакучий пакунок» Джеральд Даррелл

Міфічні істоти існують доти, доки у них вірять. Чим далі людство відходить від міфології, тим менше цих істот лишається на Землі. Аби вони не вимерли повністю, один досить сильний і кмітливий чарівник Г.Г. створив країну — Міфологію, в якій оселив як єдинорогів, василісків, драконів, морських зміїв, вовкулак та інших, відомих нам з міфів та легенд, персонажів, так і власні творіння — як-от місячних телят. І всі вони там мешкали у добробуті й гармонії, аж поки василіски не вирішили збунтуватися. А щоб бунт вдався успішно, схопили три Великі книги, без яких жодне чародійство в країні не здійсниться, і Папугу — головного помічника Г.Г. Останнього запакували в клітку, замотали в папір і вкинули в річку…

…а тим часом троє дітлахів — Пенелопа, Саймон і Пітер побачили «балакучий пакунок» (ну бо з Папугою була його вірна подруга-помічниця павучиха Дульчібелла, відтак вони в клітці не нудилися — сварилися, балакали, співали). Звісно, вигнанці з Міфології розповіли про халепу, яка сталася з їхньою країною. Звісно, діти погодилися допомогти. Відтак, вирушили вони в далеку, цікаву, небезпечну і захопливу подорож, аби повернути чарівні книги, втихомирити василісків і повернути владу Г.Г.

Що ж, «Балакучий пакунок» став для мене справжнім сюрпризом : я давно люблю й шаную Даррелла, тому чекала, звісно, на цікаву історію, але зовсім не очікувала потрапити в таку неймовірну казку. Мені аж стало шкода, що я не вмію достатньо добре малювати, бо цю барвисту країну, яку він описує, і її мешканців дуже хочеться зобразити. Чого варте тільки лавандового кольору єдинороженя чи равликоподібні місячні телята з краниками для холодного, гарячого молока і вершків на своїх мушлях!

А ще це дуже, ну дуууже смішна книжка! Читаючи про горностаїв, ми з Санькою (так, ми читаємо «Балакучий пакунок» перед сном:) реготали вголос! Персонажі дуже яскраві, харАктерні, і навіть якщо якісь кумедні чи недоладні, все одно дуже милі.

Правда, не завжди ок виглядає ставлення до головного дівчачого персонажа — Пенелопи. Ні, вона крута — розумна, винахідлива і смілива. Але постійно слухає про те, що #тиждівчинка — не буквально, звісно, однак : Пенелопа відповідає за аптечку; Пенелопа чекає в човні, поки всі йдуть на небезпечний острів; Пенелопа мусить не відходити далеко і, раптом що, одразу кликати на допомогу. Разом з тим саме Пенелопа дуже часто цих хлопчисьок зрештою рятує. Оскільки книжка писана в добу дрімучих гендерних стереотипів, то маємо подякувати й за таке.

Загалом книжку я дуже раджу. Але маю застерегти, що саме видання — не на «п’ятірочку». Помітна коректорська, редакторська — та й, певно, перекладацька недбалість трохи засмучує. Хоча сама історія на 100 відсотків варта того, щоб її читати!

Джеральд Даррелл з дружиною Лі

Оставить отзыв