«16 весна» Василь Теремко

Футбол, дівчата і війна — це те, що особливо хвилює, коли тобі 16 і твоє гормони розбрунькуються, як оті листочки на деревах, а сам ти ще такий наївний і зелений, як молоденька трава на шкільному стадіоні. Центральний персонаж повісті Васила Теремка Артик переймається і першим, і другим,  і третім. Але бажання потрапити у класну команду і будь-що виграти у футбольному матчі поступається  перед муками кохання, а світлий образ такої жаданої дівчини розчиняється перед страхом не побачити більше тата, який воює на сході.

Спершу здавалося, що Василь Теремко досліджуватиме підліткові бажання і страхи у середовищі одного колективу — достатньо типового класу достатньо типової школи. Це, до речі, дуже навіть непоганий варіант, адже за допомогою різноманітних характерів великої кількості персонажів можна озвучити багато підліткових проблем. Але уже за якихось кількадесят сторінок стає очевидно, за ким рухатиметься увага читача і сюжетні лінії цієї історії.

Отож, маємо майже-любовний трикутник:

— Ілона, типова неприступна красуня, за прихильність якої готові битися майже всі хлопці класу (і школи), але її серце, м’яке і вразливе, віддане лише одному — втім, кому саме, не знає ніхто, та й дівчина сама собі не готова у цьому зізнатися.

— Артик, типовий позитивний і правильний персонаж, закоханий в Ілону, але соромиться в цьому зізнатися, щоб не бути висміяним, зате готовий натовкти пику кожному, хто бодай словом її образить. Намагається бути сильним і мужнім як тато, який воює в АТО, але насправді шалено боїться — насамперед, втратити тата.

— Колька, типовий бунтар, «поганий хлопчик» і мажор. Коли заманеться, пропускає школу, ганяє по місту на подарованому вітчимом-багатієм байку, катає дівчат, які за одну прогулянку «з вітерцем» готові дозволити байкеру «майже все або й усе». Але все це насправді лиш для того, аби привернути увагу Ілони. В глибині душі страждає від того, що насправді він зовсім не такий, яким його бачать однокласники і батьки, а головне — таким і не хоче бути.

Досить стандартна схема, з якої вимальовується романтична історія з елементами екшену і мордобою — і це все читач таки зустріне у тексті. Але Василь Теремко зачепив інші, значно цікавіші теми — і на них мені хочеться зупинитися детальніше.

Найперше мене заінтригував образ Ілони — несподівно було те, у який спосіб він розкрився. Автор показав шкільну красуню, «королеву класу» як вразливу дівчину, яка страждає через свою красу і вроду. Ілоні ледь не випадає роль старшокласниці з фільму «Краса по-американськи» — з тою різницею, вона не зваблює тата однокласниці, а ледве встигає від нього втекти. Дівчина бачить, як чоловіки сприймають її лише як красивий і смачний шматочок, який вони пошвидше хочуть забрати собі. А вона ж прагне щирості і чистих почуттів… Так, це темна сторона дівочої краси,  яку зазвичай не показують у молодіжних комедіях і на якій не акцентують увагу у текстах. І добре, що вона озвучена у цій книзі.

Друге — це те, що у цій повісті можна прослідкувати,яке місце у житті сучасних підлітків займає війна, яку досі називають АТО. Для них це насправді якийсь такий інший світ, інша реальність, в яку можна втекти. Двоє героїв повісті намагаються це зробити, кожен у свій спосіб і зі своїми мотивами. Автор якось так символічно показує, що якщо ти тікаєш на фронт від своїх проблем, то мети не досягнеш, а коли ідеш туди за покликом серця, то все тобі вдасться. Якщо чесно, то це твердження справедливе не лише стосовно двох підлітків, які вирішили побавитися в героїв, а й дорослих чоловіків, які ідуть в АТО або з одних, або з інших міркувань (але це уже повість не стосується).

Перш ніж перейти до вражень від самого тексту, я мушу сказати, що «16 весна» — це дебют журналіста, науковця і директора ВЦ «Академія» Василя Теремка у підлітковій літературі. Цим, певно, і можна пояснити той факт, що власне підлітковості у самому тексті для мене виявилося замало. І хоч помітно, що автор працював над цим — додавав сленгу, якихось типово підліткових реалій, не уникав гострих тем — але помітно також і те, що зануреності у середовище йому забракло. Тому його герої носять не рюкзаки чи наплічники, а портфелі, виголошують надто мудрі  і якісь такі «Стельмахівські» сентенції, які більше пасували б дорослим персонажам, часто і невиправдано мучаться якимись внутрішніми монологами і взагалі поводяться так, як дуже рідко поводяться сучасні тінейджери. Тому у мене є великі сумніви: чи можна все-таки назвати «16 весну» підлітковою книгою? Можливо, це просто книга ПРО підлітків — і в такому разі всі зауваження знімаються?

Зрештою, чіпляння ярликів — справа невдячна, а те, чи є ця повість близькою сучасним старшокласникам і чи впізнають вони себе у ній, вирішувати лише їм. Як на мене, «16 весна» — це досить багатообіцяючий твір, в якому автор продемонстрував сміливість і уважність до суперечливих, непопулярних і нових тем. Трішки, щоправда, не дотягнув по стилістиці. Хм, можливо, йому варто зробити так, як роблять деякі популярні американські письменники — взяти у співавтори талановитого підлітка? Досвідченійший пророблятиме сюжет і композицію, «прошареніший» — пророблятиме деталі і стиль. І на виході ми отримаємо молодіжний бестселер 😉

Василь Теремко

Оставить отзыв