«Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» Наталка Сняданко

Якби можна було довільно формулювати нові форми і жанри (зрештою, хто ж мені забороняє?:), то «Охайних прописів ерцгерцога Вільгельма» я жанр визначила б як «роман-мереживо». Дірочки у часі і дивовижні переплетіння доль, вишукані детальки, якими хочеться довго-довго милуватися, і візерунки звичайних і не дуже звичайних життів на тлі буремного ХХ століття.

Постать ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга, відомого також під ім’ям Василя Вишиваного, сама по собі цікава, а його доля — «книжна» і «кіношна». Нащадок імператорського роду, він усім серцем прихилився до українців  — воював разом із Січовими Стрільцями, писав українські вірші і післі, носив вишиванку, працював в уряді Директорії. Тодішні українські монархісти називали його головним претендентом на престол цісаря України — і хтозна, якби не прийшли совєти і якби Василь-Вільгельм таки погодився стати на чолі української монархії, то, може, наша історія склалася б куди успішніше.

Але з цього нічого не вийшло, ерцгерцог Вільгельм мусив емігрувати в Європу, довго поневірявся по світах, і по закінченню Другої світової довгі руки радянської секретної службі дісталися і до нього — небезпечного «українського цісаря» заарештували, кинули в Лук’янівську тюрму, і там він і помер від туберкульозу й був похований десь під стінами в’язниці — так, принаймні, говорить офіційна історія. Неофіційна ж натякає, що неясні обставини смерті чітко вказують на те, що вона була інсценізована, а насправді ж Василь Вишиваний вижив і його, мовляв, бачили через багато років. Наталка Сняданко береться за цю «неофіційну» версію і пише на її основі альтернативну історію. Згідно із нею, Вільгельм фон Габсбург і його нащадки багато років жили в Україні. З якої родини походила його дружина, чим займався ерцгерцог у радянському Львові, як склалася доля його дітей та онуків — усе це Наталка Сняданко описала детально і правдоподібно.

Василь Вишиваний

Особливість оповіді, її недолік або перевага (кому як) у тому, що вона  стрибає від кінця ХІХ століття до 2008 року, з Австро-Угорської імперії перестрибує до «Імперії зла», з богемного Парижа — до революційної України. Через це особисто я мала з романом проблему — ніяк він мені не складався у цілісну картинку. Натомість окремі фрагменти і деталі — ооо, вони були прекрасні! Їх хотілося розглядати, перечитувати і виписувати на пам’ять.

Найцікавіше мені було читати про життя імператорського двору і про те, як жилося Вільгельму і його старшим братам-сестрам (він був шостий і наймолодшенький в родині)  у сімейном маєтку у польському Живці. Діти, зрозуміло, отримували освіту удома і жили-навчалися за таким розкладом, порівняно з яким будні сучасних школярів здадуться канікулами 🙂 Маленькі Габсбурги прокидалися удосвіта, цілий день мали заняття з учителями і гувернантками, змалечку знали 5-6 мов і не нехтвали спортом. Але їхнє життя не обмежувалося самим лише навчанням — влітку, наприклад, вони часто подорожували на розкішній яхті Карла-Штефана і юному Віллі навіть довелося побувати у ролі юнги.

Окрім Вільгельма, з якого виріс «український цісар», серед Габсбургів було чимало цікавих персонажів. Наприклад, імператриця Сіссі, Елізабет-Єлизавета Баварська. В Європі, до речі, це дуже популярна історична постать, за її життям знято кілька фільмів. Наталка Сняданко так детально описує її розпорядок дня і те, як імператриця піклувалася про себе, що аж захотілося цим поділитися із вами 🙂

Імператриця зазвичай спала у масці з сирого телячого м’яса і приймала ванни з теплої олії. Влітку прокидалася о 5й, взимку — о 6й. Після ранкової ванни і масажу дві години тренувалася в гімнастичному залі. Слуга-грек, який у цей час читав їй вголос книги, описував це так: «Імператриця в довгій чорній шовковій сукні зі шлейфом і з пір’ям страуса на голові висіла на кільцях, вправно підтягуючись,і була схожа на якусь казкову істот, щось середнє між птахом і змією». Сіссі дбала свою фігуру, важила не більше 50 кілограмів і постійно морила себе голодом. Єдиним задоволенням, яке вона дозволяла собі час від часу, було фіалкове морозиво. Її волосся сягало підлоги і було таке важке, що вона часто страждала від головного болю, а миття голови займало цілий день.

Ось так виглядала імператриця Єлизавета:

Спершу я навіть подумала, що постать цієї імператриці виявиться яскравішою, аніж особа головного героя книги, ерцгерцога Вільгельма. Але ні, Наталка Сняданко потім його увиразнює, додає до його портрету кілька живих, пікантних, неоднозначних деталей. І перед нами уже не просто Габсбург, закоханий в Україну, але й випещений юнак, який має слабкість до шовкових домашніх халатів і до вродливих юнаків, легко залазить у борги і, попри весь свій запал, не дуже вдатний до дипломатії. За цими штрихами є зворушливішим є його щире прагнення допомагати простим українцям і вболівання за незалежну від Польщі і інших країн Україну.

До слова, так само яскраво, як і життя Австро-Угорської імперії і блискучий придворний побут, Наталка Сняданко описує довоєнне життя респектабельних львівських родин і сірі радянські будні. Окрему увагу авторка приділяє опису страв, які готували і якими частувалися у довоєнному Львові. Тому «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» нагадали мені роман «Фелікс Австрія» Софії Андрухович — так само розкішно, так само смачно, але  Наталки Сняданко — більш різнопланово і з реальними персонажами та подіями.

Підсумовуючи свої враження від роману, скажу те, що прозвучить, може, трохи парадоксально, але: цей роман дуже розхристаний і нецілісний, однак читати його неймовірно цікаво. Тому всім, хто цікавиться історією і хто любить дізнаватися побутові деталі різних епох, раджу дуже!

Наталка Сняданко

Оставить отзыв