«Собакоїди та інші люди» Карл-Маркус Гаус

Разом із видавництвом «Човен» продовжую відкривати для себе нові імена у світовій репортажистиці, нові країни і нові теми. Книга австрійського репортера і письменника Карла-Маркуса Гауса присвячена життю ромів у Словаччині. Автор відвідав кілька найбільших ромських поселень у країні — Лунік ІХ (мікрорайон Кошице), Яровіце, Свінью та інші, спілкувався з ромами, які там мешкають, із керівниками ромських інформаційних центрів та правозахисних організацій, з соціальними працівниками та науковцями, які вивчають ромські спільноти. І все — не лише для того, аби показати, як живуть роми у Словаччині, але й щоб зрозуміти — чому?

Роми — це та етнічна група, яка викликає чи не найбільше упереджень. Їх намагаються або «не бачити», або соціалізувати — примусово, не зважаючи на культурні особливості і національні традиції. Особливо із цим впоралися «успішно» у соціалістичній Словаччині — насильницька стерилізація ромських жінок (часто обманним шляхом), аби зменшити популяцію, зобов’язання працювати «як усі». В результаті професії, якими роми впродовж століть доводили своє право на існування, стали непотрібними, а самі роми втратили можливість заробляти так, як вміли і могли. Їх — котрі і так почувалися зневаженими, витіснили ще далі на маргінес, загнали у гетто. А головною ознакою гетто, каже автор, є його невидимість. Словаки воліють помічати, не бачити, не знати тих, хто живе поряд із ними. Зрештою, те саме можна сказати і не тільки про словаків.

Книга Карла-Маркуса — це приклад того, як максимально неупереджено писати на тему, яка у суспільстві викликає чимало негативу. Автор намагається, спираючись на традиції і культурні передумови, пояснити ці всі негативні явища, які пов’язають із ромами. Жебрацтво — через розквіт лихварства всередині ромської спільноти, який, у свою чергу, підкріплюються тим, що заможніші роми нещадно експлуатують слабших, таким чином компенсуючи ту зневагу, якої зазнають самі, щойно виходять із гетто. Низький рівень освіти — через кризу патріархального ладу: «батьки сімейств» не можуть допустити, аби їхні діти були освіченішими (а відтак — сильнішими), ніж вони, адже це підірве батьківський авторитет (а його нема чим підкріплювати). Зловживання соціальними допомогами — через багаторічну виключеність ромів з ринку праці, внаслідок чого процес отримання соцвиплат (часто шляхом шахрайства і маніпуляцій) вони сприймають як єдину сферу заробітку, де з певним досвідом і кмітливістю можна чогось довести. І так далі, так далі…

Разом з тим, автор щиро зізнається, що в певний момент зрозумів, чому словаки не бажають сусідити з ромами. Надто різні у них способи життя, і ця різниця не може зникнути сама собою. І вимагати від перших толерантності до других — трохи нереально. Бо:

«Толерантність із переконанням, ніби роми зможуть жити так само, як ми, зважати на наші неписані закони, порядок, вимоги до чистоти і поведінки в громадських місцях — не є, власне, толерантністю. Толерантність буде, коли навчимося приймати, що інше живуть інакше, ніж ми, і мають на це право».

У книжці автор не обмежується лише темою ромських спільнот, але зосереджується переважно на них. Зокрема пише і про їхню кастовість. Про те, що «ром» — означає «людина», і роми — це найвища каста. «Циган» — напівзневажливе-напівсхвальне позначення шахраїв і злодіїв, вони належать до середньої. І «дегезі», або ж «собакоїди» належать до найнижчої касти, на кшталт індійських «недоторканих». З ними не хочуть знатися «інші люди», їм ведеться найважче. Хоча такий спосіб життя вони сприймають як цілком природний.

«Собакоїди та інші люди» — дуже потрібна українському суспільству книга. Вона розповідає про наших сусідів (а в Україні теж чимала ромська спільнота), яких ми воліємо не бачити, речі, яких ми не дуже хочемо знати, але які пояснюють дуже багато явищ. А розуміння — прямий шлях до подолання бар’єрів, які зводять між ромами і не-ромами страхи та упередження.

Не скажу, що цю книгу обов’язково читати геть усім. Але журналістам, соціальним працівникам і всім, хто в силу професії чи місця проживання часто стикається із ромською тематикою, прочитати її дуже і дуже варто.

Карл-Маркус Гаус

Оставить отзыв