«Диво» Р.Дж.Паласіо

 

Глибока, зворушлива і дуже світла книжка про прийняття і сміливість, дружбу і долання упереджень і про те, що завжди варто обирати сторону добра.

Головний герой цієї книжки, Огест Пулман — хлопчик, який знає, як це непросто зняти свій захисний шолом і вийти у світ, який тобі опирається, боїться тебе, намагається виштовхати де-інде. Він народився з важкою генетичною патологією — практично без обличчя. І після численних операцій виглядає десь так, як людина, яка постраждала у пожежі. В Огеста є люблячі батьки, чудова старша сестра і загалом приємне середовище. Але настає час переходити у середню школу — а отже, покинути свою зону комфорту і спробувати влитися у колектив. А в кожному колективі, як ми знаємо, є лідери, які нав’язують усім свої переконання і упередження. А ще, як ми знаємо, діти — жорстокі. І як би не старалися говорити вчителі про добро, дружбу і толерантність, діти диктують свої правила і пишуть свою реальність. Чи вдасться Огесту адаптуватися до неї? Чи вдасться дивному хлопчику-без-обличчя вижити в ній?

Ця історія розказана декількома персонажами, які дозволяють побачити Огеста, стосунки з ним, ставлення до нього з різних боків. Перший — це, звісно, сам Огест, який розказує про свої переживання і страхи, про те, що йому довелося пережити і витерпіти за своє життя, про приємні і не дуже відкриття, про зміни, які відбуваються з ним і з іншими. Другий — це Вія, старша сестра Огеста. Вона знає, як це, коли твій брат — сонце, довкола якого обертається життя твоєї сім’ї. Коли ти любиш його до нестями, але нестерпно соромишся розповідати про нього у новій школі. Коли ти хочеш, щоб він був як усі, але цінуєш його таким, який він є, — особливим. Третій — це Саммер, вродлива дівчинка, яка щодня обідає з Огестом за одним столом. Чому вона спілкується через ним — через жалість, через обіцянки кращих оцінок чи тому, що за відразливим обличчям бачить дещо більше? Четвертий — це Джек Вілл, однокласник і друг Огеста, який знає, якою обтяжливою може бути дружба, коли проти тебе налаштований увесь клас. П’ятий — це Джастін, Віїн хлопець, той сторонній, який спокійно приймає реалії сім’ї Пулменів, з усіма їхніми тягарами — але й з усією любов’ю. І шостий оповідач — це Міранда, подруга Вії, яка ставиться до Огеста із ніжністю, повагою і захопленням. Аж настільки, що готова пожертвувати своєю «хвилинкою слави», аби подарувати хлопчику і його сім’ї кілька неповторних хвилин щастя.

Попри те, що оповідачі тут такі чудові і позитивні, сама історія — зовсім не безхмарна. У ній чимало конфліктів, побудованих на, знову ж таки, упередженні і неприйнятті «Іншого». Носіями цих упереджень, до слова, є не лише діти, а й деякі батьки. Їм протиставляються добрі і мудрі вчителі, спроможні наставити школярів на шлях добра.

«Диво» — це роман про те, які дива з окремими людьми і людськими спільнотами творять терплячість, толерантність, дружба і любов. Можливо, це трохи наївний роман. Але він вселяє у серце надію на те, що все можливо. Що щирі і добрі почуття знаходять ключі до усіх сердець. А ті, хто назавжди замурували свої серця байдужістю і черствістю, просто відсторонюються, їдуть деінде, зникають за горизонтом. Можливо, у житті нечасто таке буває. Але чому б у це не вірити? 🙂

«якось олівія обмовилася, що лише в одному з чотирьох мільйонів випадків людина успадковує таку комбінацію генів, як в оггі. принаймні, так уважають лікарі. тобто виходить, всесвіт влаштовує людству величезну лотерею? зароджуючись у лоні матері, ти ніби купуєш квиток, і до твоєї появи на світ ніхто не відає, виграшний він чи ні. як пощастить.

у мене аж голова пішла обертом од таких роздумів, та зрештою я спробував заспокоїти себе. авжеж, ні, це не лотерея. бо інакше всесвіт відмовився б од нас, а він продовжує піклуватися про своїх найуразливіших створінь, хоча самі вони і не помічають цього. наприклад, посилає батьків, які тебе просто обожнюють. і старшу сестру, котра почувається винною через те, що хоче бути собою, а не жити твоїм життям. і друга, який заради тебе пожертвував нормальними стосунками з однолітками, оскільки всі вони відцуралися його».

(Джастін)

 

Оставить отзыв