«Фактор кохання» Анна Лачина

Друга книжка чудової серії «Сучасна підліткова книга» ВД «Школа» неабияк потішила, бо подарувала чудову, життєву, трохи романтичну і трохи смішну історію з життя польських підлітків. Нові акценти, гра з попкультурним бекграундом, спільним для всіх західних дівчаток-підлітків, проблеми життя у країні «не першого» світу, протистояння віртуального і реального, неоднозначні, «складні» герої  — усе це варте того, аби провести із «Фактором кохання» не одну приємну годинку.

Про авторку. Анна Лачина — польська письменниця родом із Торуня (у цьому місті, до речі, відбуваєть дія роману «Фактор кохання», а на його сторінках можна знайти непогану екскурсію цікавими куточками міста). За фахом вона біологиня, і цілком очевидно, що фахові знання вона застосовували при написанні цього роману. Працює письменниця під двома прізвищами: як Анна Лачина — пише, за її визначенням, «сімейні» романи — ті, які однаково буде цікаво прочитати і обговорити і молоді, і старшому поколінню; як Анна Згєрун — пише фантастику і дитячі книжки.

Про сюжет. У центрі роману — історія двох подружок-старшокласниць. Патриція — дівчинка, яка, на перший погляд, отримала джек-пот від життя: вродлива, розумна, заможні батьки, має класного старшого брата і вірну подружку Магду. Але їй до смерті набридли вечірки, які для пихатих і розбещених чиновників та бізнесменів щотижня влаштовує владний татусь. Вона трохи шкодує, але трохи й дратується через вічно забігану маму — авторитетну науковицю, котра, в позаробочий час, змушена обслуговувати побутові примхи чоловіка. А ще їй гидко від того, що дорослі чоловіки дивляться на неї, наче на шмат ласий м’яса…. Від своїх смутків і клопотів вона ховається в музику й улюблену книжкову серію — «Сутінки». Магда Дик — або просто Магдик — живе з матір’ю, життєрадісною розлученою жінкою, яка пурхає від кавалера до кавалера, як метелик з квітки на квітку. І хоч мама радить ставитися до всіх цих «любовей» простіше, Магда мучиться через переконання, що нічим не може привабити хлопців. Зовнішність має цілком звичайну, а вирізняється хіба поганою шкірою. І як потенційний коханий зможе розгледіти за всім цим її багатий, вразливий, поетичний внутрішній світ?

За самовираженням і розумінням Магдик іде в Інтернет — адже там можна створити нову особистість, презентувати себе з того боку, з якого тобі бажається. Ну і зустріти людину, яка вподобає оцей самий твій внутрішній світ, а дале буде видно.

Хто шукає — той зрештою знайде, тільки не факт, що те, що шукав. Так Магдик знайомиться по скайпу з хлопцем, який зачаровує її, з яким можна балакати годинами, як з рідною душею. От тільки дівчину бентежить те, що вона трохи прибрехала про свій вік, рід занять і зовнішність. І як прекрасний принц поставиться до неї, коли дізнається, що вона не та, за кого себе видавала? Так само і він може виявитися не успішним молодим айтішником з душею поета, а, наприклад, якимось маньяком. Тож чи перейде ця інтернетна любов у реал?

Натомість до Патриції кохання прибуває прямо на подвір’я — в особі студента, схожого на Едварда Каллена (не того, якого у кіно грає стрьомний Роберт Паттісон, а того, яким він уявляється з книжки). Як і книжний вампір, новий знайомець має секрети — майже щоночі кудись пропадає, не дуже охоче підпускає дівчину до себе, водиться з дивними особами і має проблему, пов’язану з кров’ю. Чи вистачить у Патриції сили (і) волі, щоб не дозволити цій проблемі стати між ними?

Про враження. Я не говоритиму про те, що це класно написана, жива молодіжна книжка (хоч так воно і є), просто розповім про моменти, які варто відмітити. Обережно, можливі спойлери!

  • «Фактор кохання» — далеко не перша підліткова/янг-едалтова книжка, у якій герої-підлітки стикаються з важкою хворобою, але у цьому романі є принципова новизна підходу до такої теми. Хвороба тут — не рак і не СНІД. Хворобою не можна заразитися і з нею, в принципі, можна жити. Але це хвороба генетична. І коли ти обираєш стосунки з хворою на цю недугу людиною, ти обираєш ризик того, що а)народиш хворих дітей; б) твій коханий рано помре, бо не встигне дістати лікування; в) лікування супутньої хвороби може бути важким і не факт чи успішним. Тож ця історія — не про шалене кохання, а про свідомий вибір і відповідальність.
  • Авторка озвучує соціальні проблеми сучасної Польщі, зокрема і проблему забезпечення ліками. Хворі, які живуть у благополучніших країнах, у західнішій Європі, мають більше шансів на нормальне життя. Ті, що не можуть виїхати, майже напевне приречені на скоропостижну смерть. Знайомі реалії, правда?
  • Дуже чітко, вустами матері однієї з героїнь, авторка проговорює, що стосунки, в яких «тебе кохають попри твої недоліки«, в яких партнер намагається замінити тобі усіх твоїх друзів, витіснивши їх із кола спілкування, контролює тебе, погано відгукується про важливих для тебе людей і постійно викликає у тебе почуття провини — це класичний аб’юз і від цього треба втікати. За цей епізод  хочеться вдячно потиснути авторці руку. Думаю, не одній читачці він буде корисним.
  • Дуже класно Анна Лачина нагадує про те, що «вчителі — теж люди» 🙂
  • І про те, що по той бік комп’ютера може сидіти будь-хто. Може, це дійсно хлопець твоєї мрії (фраза «який же це айтішник, що не має вдома компа» мене посміхнула — мій чоловік був таким айтішником, і ми теж познайомилися в Інеті 🙂 ), може, це маніяк, який полює на юних красунь. А може, це такий самий лузер, як і ти. І хтозна, який із двох останніх варіантів для тінейджерки виглядає неприємнішим 🙂
  • І трохи про віктімблейдінг. Який особливо гидко звучить від… рідного батька («вони до тебе чіплялися, бо ти ходиш по дому, їх провокуєш»). Замість того, щоб захистити доньку від посягань п’яних гостей, батько її ховає в зачиненій кімнаті. Жаль, що ця тема не отримує більшого розвитку. Хотілося б також якогось проговорення, що ні, блін, не винна вона в тому, що молода, гарна і живе в домі, в який старий п’яний мудак-чиновник прийшов побухати. Ну але, якщо брати цю книгу для сімейного читання, як пропонує авторка, то про це можна поговорити вже безпосередньо з дитиною.

 

Читати з…польськими зразами,  гарячим чаєм і еклерчиком на десерт 🙂

Дякую видавничому дому «Школа» за можливість прочитати книжку.

Анна Лачина

Оставить отзыв