«Літо психіатра» Леся Демська

Гостри лижі з літа, а книжки у відпустку підбирай з ранньої весни. Новинка від молодого видавництва «Легенда» і письменниці Лесі Демської  якраз із тих, які варто взяти з собою на відпочинок у гори чи на море. Легка, іронічна, цікава і «смачна» книжка чудово смакуватиме, адже йдеться у ній про відпустку, яка перетворилася на справжню детективну пригоду. Звучить як дитячий «канікулярний» роман? Дарма! У цьому детективі — все по-дорослому.

Про авторку. Леся Демська — письменниця, літературознавець, дослідниця і викладачка. А також лауреатка літконкурсу «Смолоскипа», «Коронації слова» та ряду інших. Певний час разом із сестрою видавала україномовні жіночі романи.

Про сюжет. А починається усе з того, що молодий, симпатичний, нежонатий і успішний львівський психіатр Андрій Левинський їде у знайоме йому з дитинства карпатське село, аби в бабиній-дідовій хаті, що вже кілька років стоїть пусткою, перепочити від міста і міських вар’ятів. Село зустрічає його досить привітно,бо хоч чоловік тут не був кілька років, але старші жителі пам’ятають його ще маленьким, та й деякі товариші дитячих забав тут лишилася. І все спершу досить класно — здоровий сон, відпочинок на свіжому повітрі, смачні варенички тітки Марини, привітна синьоока дружина друга дитинства Петра… А що пацієнти з самого ранку шикуються на прийом, так зате всякої домашньої смакоти приносять. Правда, ще є підозрілі нічні шурхоти в коморі і неоднозначні плітки по селу  — але таке, нічого серйозного.

Вузлик тривоги закручується тугіше, коли психіатр на своєму сільському подвір’ї натикається на… покійника. Щоб не розкривати усіх секретів, натякну лишень, що це не останній покійник на 176 сторінок книги. А якщо до наглих смертей додати міжнародну аферу, кілька любовних трикутників і силу місцевої знахарки — ох і непросте вийде вариво! Розхльобувати його й береться Андрій, покликавши на поміч свого товариша-слідчого зі Львова. І нехай їхня парочка й не дотягує до тандему Шерлок-Ватсон, але спостерігати за ходом розслідування справді цікаво. Тим паче, що Андрій, у кращих традиціях Еркюля Пуаро, наприкінці елегантно розставить крапки над «і», зібравши усіх зацікавлених осіб у своєму садочку. Для реального життя це, може, й виглядає дещо театрально, а от для детективу-для-відпустки — дуже навіть ок.

Про враження. Перед персонажами книги постає чимало клопотів і проблем. У мене ж було відчуття, наче мене занурили в тепле безтурботне літо. Книжка написана так, що спонукає до розслабленого споглядання і приємного читання. Хоча проблематика в ній порушена серйозна. Йдеться не лише про кохання і зраду (хоча й про це теж), але й про так би мовити узаконений в очах громади адьюльтер як спосіб укріплення соціального статусу (і психологічні травми, якими це явище супроводжується), про безпліддя і дуже…ем…специфічні способи його подолати, про незахищеність старих, самотніх і юридично неграмотних людей, про те, що буває, коли шлюб укладають за принципом «гроші до грошей», наплювавши на почуття, і про багато іншого…

Але головна у цьому тексті таки не «проблематична», а детективна лінія, і вона дуже навіть ок. Принаймні, вгадати, що там насправді сталося і хто кому вбивця, мені не вдалося, тому фінал був ефектним і цікавим.

«Літо психіатра» — прекрасний приклад того, що сучасна українська література може бути ненапряжною, захопливою і добре написаною. Тому — читайте українське і слідкуйте за «Ефектною серією» видавництва «Легенда», яку книжка Лесі Демської відкриває. Думаю, попереду у ній багато цікавих текстів.

Читати з… домашнім медівником і великим горням запашної кави. Найкраще — у гамаку під деревом десь у горах 🙂

Оставить отзыв